archervarius: (козак)
Начитавшись рекламних топів про внутрішній туризм, який завдяки баксу цвіте і пахне, вирішив розігріти старий добрий лайномет. Є чимало місць, де на туриста чекає розчарування - і про них варто розповісти, а також показати на вихід.

Топ-5 туристичних розчарувань України

Софіївка. Є легенда, що граф Потоцький, помираючи, заповідав своїм гайдукам не пускати в парк більше 1000 людей одночасно. Якщо серйозно, то на протязі всього зеленого сезону в вихідні в Умані люди затуляють дерева, і помилуватися пейзажем без двадцяти гостей Софіївки не вийде. Якщо додати паршиву інфрастуктуру навколо - можна назавжди вирішити приїжджати в парк лише вранці в понеділок. Або взимку, в 30-градусний мороз.

sofia.png
Весь парк - на Панорамах

Якщо вас туди занесло: найменше людей - зі сторони сходів біля агроуніверситету. Якщо ви на транспорті - то можна пофотографуватися на мальовничих полях біля Умані, вони симпатичні всю весну та літо.

Альтернатива: Олександрія в Білій Церкві. Нудніше, але спокійніше. А взагалі краще під вечір в Маріїнці погуляти.


Говерла

Гості регіону залюбки піднімаються на вершину від Заросляка - і неабияк пишаються підкоренням (в майці і тапочках) Найвищої Гори України. Стежкою на Говерлу щодня топає кількасот туристів, а значить - не менше 10 бігає по вершині, де знаходиться Найвищий смітник України - загиджений, витоптаний, утиканий сумнівними пам'ятними знаками, завішаний клаптиками ганчірок. Все те, від чого хочеться втекти в гори, концентрується на вершині Говерли і переконує туди не ходити.

goverla.png
Весь підйом на Говерлу - на Панорамах

Якщо вас туди занесло: зачекінилися на вершині - і прогулятися по хребту. Але тільки якщо є час, нормальний одяг та взуття, і хороша погода. Назад повертатися тим же шляхом, Чорногора в тумані блудить.

Альтернатива: будь-яка інша вершина хребта, наприклад, стрімкий Петрос та Піп Іван з руїнами обсерваторії. Красивіше, чистіше, безлюдніше, ближче до природи.


Скалатський замок (та інші малі замки Західної України)

Скалатський вибраний для прикладу, йому вторять Невицький, Надвірнянський, Бучацький та іже з ними. Зазвичай це купа каміння з однією-двома баштами і романтичною легендою. Князь Якецький збудував, Хезе-паша зруйнував, селяни розтягли камінюки на сараї. Екзальтовані туристи можуть додумувати подробиці, але суть незмінна: руїни нудні та однакові, а часом ще й захаращені. Можна сфотографувати десяток замків, а потім довго думати, де який.



Якщо вас туди занесло: мінімальна фотосесія з героїчним лицем на фоні стіни - і геть від нудьги.

Альтернатива: дві ненудні руїни - Кременець та Червоногород. З гори Бона у Кременці відкривається розкішний краєвид, і руїни стін дуже фотогенічні, особливо в тумані - на фоні зеленої трави. В Червоногороді обвалилося пів-вежі, і результат теж мило виглядає на фото. Шпеєр би втішився.


Озеро Синевир

Морське око, перлина Карпат. Невеличке озерце, навколо якого стежкою снує купа людей з автобусів. Є два майданчики з гарними краєвидами, але чи варто дві години трястися найгіршими в Закарпатті дорогами (особливо автобусом, який ходить раз в ніколи), щоб за 30 хвилин обійти озеро? Підкидають місцеві кафе: те, що в туристичному проспекті "обід із закарпатських страв в гуцульській колибі", в реальності - "40 комплексів №1 по 6 на стіл і швидко, бо через півгодини друга група приїжджає!". Родзинка: на майовку в озері плодяться жаби. Вода аж кипить, здоровенні квакозаври плигають навколо водойми. Дорога вгору всіяна свіжими кишками і без того гидотних створінь.

synevyr.png
Прогулянка навколо озера - на Панорамах

Якщо вас туди занесло: прогулятися по гірських маршрутах біля озера. Висоти там помірні, а стежки - марковані. Можна навіть вийти на трасу до Долини. Варіант - поїхати в Колочаву, де є кілька непоганих музеїв.

Альтернатива: високогірні озера Свидовця. Доїхати на УАЗику туди не набагато довше і дорожче - але це найкрасивіші водойми в Карпатах.


Вилково

Українська Венеція. Кожен раз, коли так говорять, один нащадок дожів іде топитися в жабурястому єрику серед хат Вилкова. І не виходить, бо там мілко.

Вилково - однозначно цікаве місто, не схоже на жодне інше. Дельта Дуная - одне з місць, яке треба побачити в Україні. Але рівняти це сонне містечко серед комишів з Венецією - святотатсво. Мало хто знає про Вилково, але ще менше знають, що туди веде 20 кілометрів розбитого в тріск танкодрому від Татарбунар, який плавно переходить в убиту трасу Одеса-Рені. Ще один сюрприз Вилкового - основний аттракціон "поїздка на нульовий кілометр" триває зазвичай півтори години в одну сторону - на човні серед островів. І якщо туди ще можна тримати інтерес до плавнів, то назад хочеться вити комишевим котом.



Якщо вас туди занесло: повністю розслабитися і забути всі рекламні принади. Вилково своєрідне та варте уваги, достатньо розслабитися і "їсти що дають". Спішити нікуди - час тут тягнеться повільно, а автомобіль по місцевих дорогах - ще повільніше. Синхронізуватися з плавнями допоможе цілющий "снаряд" місцевого вина в рюкзаку.

Альтернатива: два снаряди місцевого вина в рюкзаку.

Туристичне задоволення - це побачене / очікування. Тому розслабитися і насолоджуватися - і нудьга відступить. Але дрібка розумного вибору - як сіль до страви, зробить поїздку справді смачною.

Profile

archervarius: (Default)
archervarius

February 2017

S M T W T F S
   1234
56789 1011
12131415161718
19202122232425
262728    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 05:43 am
Powered by Dreamwidth Studios