Про культ успіху

Люди - жертви сучасного культуру успіху та ефективності, нагадують мені любителів пива, які бажаючи хмільного напою, почали збирати інгредієнти. Всім відомо, що пиво вариться з солоду, хмелю, дріжджів та води.

Людина роками бігає і шукає найкращий в Європі солод, потім починає успішно вирощувати хміль (частина солоду при цьому згнила, компенсуємо), паралельно купа зусиль вкинуто на пошуки води, буравіння сверловини, оцінку її чистоти. В результаті маємо мішок солоду, бочку води і торбу хмелю. Все це закидається в каструлю. Забіганий пиволюб бачить, що плаваючий варений хміль та зернята у каструлі до пиття непридатні. Депресія.

Факт того, що сума складових не дорівнює результату шокує. Ага, все це мелеться і вариться. На виході маємо гіркий кисіль, а так хочеться пива. Депресія.

Технолог розміщує пацієнта на кушетці і розказує, що пиво вариться не так. Знову спроба. Комусь вдається, комусь ні. Біготня продовжується.

Про подорожі

Багато любителів мандрів нагадують мені чувака, який, бажаючи зранку посцяти, замість піти в нужник у своїй хаті, побіг на автобус, героїчено долаючи пробки, доїхав з Виноградаря в Парк партизанської слави, знемагаючи в паху, пройшов його стежки, знайшов найвищу сосну в закутку і відлив під нею. Потім виклав фотки і пишається. У важкому випадку - написав книгу)