Умберто Еко, "Маятник Фуко" (прочитано)

З Еко у мене складні стосунки. Перший до рук попався "Остров накануне" і полетів, нагризений, під стіл - ну геть нечитабельна річ. Потім було "Ім'я троянди", прочитане легко і з задоволенням. Тепер "Маятник"...

Умберто Еко, "Маятник Фуко"

Про що: про істину та історію. Три товариші з середовища італійських інтелектуалів бавляться в історичну містику. Маючи потужний запас знань з різних сфер, вони для розваги плетуть хитру сітку містичної історії. Відправна точка - розгром ордену тамплієрів, кінцева - кінець другого тисячоліття. У сітку містики вплітаються каббала, тамплієри, катари, ієзуїти, масони, розенкрейцери, нацисти та багато інших таємниць. Товариші, вільні від Істини В Останній Інстанції, виводять зв'язки абсолютно вільно і невимушено, легко міняючи напрямок, логіку, залежності. Одним словом, чиста і приємна гра. Більше того, для розваги вплітаються абсолютно відпотолочні речі, яким також знаходиться місце у хитросплетіннях.



На певному етапі герої розуміють, що їх план матеріалізувався. Що певна група реальних, але він того не менш загадкових людей вважає, що вони знають таємницю Світового Плану, і починає полювання. Виявляється, що всі люди, що оточують їх у житті - містики, що прагнуть розгадати їх таємницю. Врешті, один з товаришів помирає від раку, іншого вбивають ці нововирощені "тамплієри" на своїй пародії на окультний обряд. Лише оповідач, Казобон, лишаєтсья живим і намагається утікти, паралельно розкриваючи життя Бельбо - інтелектуального лідера трійці.

Виявляється, в підлітковому віці Бельбо у напруженій, але не надто романтичній обстановці отримав раптове осягнення істини (хто сказав "просвітлення", блждад?)) З того часу він намагався повторити цей досвід, але не маючи змоги відтворити його чуттєво, віддав перевагу інтелектуальним іграм.

Думки: книга про істину та можливість її осягнення. Квінтесенція поглядів на можливість інтелектуального осягнення істини - у епізоді обміру Альє. Таємничий граф спочатку розповідає, що шляхом арифметичних операцій з величинами пірамід можна отримати космічні константи. А потім показує, що ці ж константи можна отримати, якщо поділити довжину прилавка газетного кіоску на ширину його даху. Який висновок: вимірювання пірамід є хибний шлях? - ні, все у природі настільки взаємопов'язане, що з дрібного можна отримати велике.

Таким чином заперечується можливість існування Істини однозначних залежностей. Все пов'язано з усім, будь-який текст є Тора, будь-яка плутанина є каббала, якщо ставитися до них як до гри. А той, хто хоче Істину з Великої Букфи - клоун та ідіот (додається інверсія дії - хто розігрує обряд, той обряд істинний, бо вірить у гру. Той хто намагається створити обряд справжній, отримує фальшивку, бо він імітує).

Тут з повітря матеріалізується слово "постмодернізм". Да, він самий) Причому чистіших, ніж в "Імені троянди", де звучить антитоталітарний пафос. Як до нього ставитися - справа читача)

Водночас стверджується цінність внутрішнього осягнення істини на межі емоцій на інтелекту. Привіт дзенським дослідам Пірсіга та екзистенціалістам з їх пошуком (що не заважає Еко стібатися над Пірсігом, називаючи його секонд-хендом продажної американської молоді). Втім, це нормально, Пірсіг - всього лише текст, придатний до гри і комбінації. А осяяння - твоє і неповторне.

Чому маятник Фуко. Це фізичний дослід, який показує рух Землі навколо умовно нерухомої точки. Для атеїстів - доводить що земля крутиться, а бога нема. Для віруючих: доводить, що є нерухома сутність, навколо якої все крутиться. З Еко: якщо повіситися на маятнику, сам почнеш крутитися навколо нього.

Втім, варто відзначити, що в плані техніки текст досить багатослівний і шумний. Інколи можна пропускати по кілька сторінок без втрати смислу. Але в загалому тоні гри та іронії це не вада.

Висновки: текст про пошук істини, можна читати для розваги або для думок. Рекомендується на дозвіллі.