Привиди та самураї. Сан'ютей Ентьо, "Піоновий ліхтар"

До книги добрався з подачі Діми Княжича з професійного інтересу до іншого тексту (про це в кінці). Із задоволенням прочитав.

Санъютэй Энтё, Пионовый фонарь. Пер.А.Стругацкий. - М, 2001.

Цей текст, написаний в 80-х роках ХІХ століття, вважається найкращою п'єсою про привидів японського театру йосе. Стругацький його переклав і акуратно переробив на повість, зберігши театральні елементи.

Про що: сюжет гострий як катана)) Густа японська орнаменталістика: самураї, їх слуги, двобої, помста, саке та гета, храми та мудреці.

В тексті одразу кілька рушіїв: нерівне кохання, помста за вбитого батька, несподіване відкриття стосунків героїв, зловісна змова слуг проти пана, привиди-перевертні. Деякі - одразу в двох випадках. Як на сучасний текст - перебор, але в театральному антуражі ця суміш тримає читача в напрузі аж до останньої сторінки.

При цьому текст не залишає враження оперетковості - по-перше, над героями похмуро висит фатум, і вони не виголошують сентиментальних монологів про свої дії. По-друге, напругу людських емоцій відтіняє містика потойбіччя. При цьому містика досить проста, без сантиментів - просто смерть і тлін. Точніше, це кохання і вірність, які перемогли смерть і лишилися на світі, щоб затягнути по той бік життя і об'єкт кохання.

Враження від тексту суцільно позитивні. Книга не для думок, а для розваги і проникнення в колорит.

Що особливо цікаво: з цієї книги практично дослівно, з усіма деталями, важливими і не дуже, узяв сюжетну канву український графік і белетрист Юрій Логвин для свого роману "Закляття відьмака". На оригінал не послався. А значить - давно мені в руки не потрапляв такий чистий і масштабний зразок плагіату. Про цей роман - далі буде :)

Висновок: хороша японська орнаменталістика в прозі. Рекомендується для дозвілля.