Мистецтво дихати вітром. Моторейд на Західну Україну (майовка 2013). День 3 - печера Млинки

В попередніх серіях: мотоцикліст, добравшись з поломкою з Києва до Тернополя, забрав попутника і доїхав до печери Млинки, по дорозі заскочивши до Червоноградського замку та Джуринського водоспаду.

Троглодити. День 3

Ввечері другого дня я не зміг відкрити пляшку з пивом - пальці не стискалися, від перевтоми на мотоциклі. Тому вирішили третього дня нікуди не їхати, а присвятити його печері, заночувавши й третю ніч у притулку пані Ані.

Чому Млинки: ця печера, на мій погляд, найкраща серед усіх на Тернопільщині:

1. вона дика, тобто надлегких електрифікованих маршрутів немає. Одягати комбінезон і повзати доведеться у будь-якому випадку. Це цікаво.


2. проте екскурсії з кваліфікованими гідами поставлені на потік, провідники враховують побажання по складності (можна замовити "жесть" або "прогулянку"), по району (якщо екскурсія не перша) тощо.


3. вартість адекватна - 3-годинна екскурсія = 180 грн за групу до 5 осіб.

Минулого разу старійшина спелеологів Доктор повів нас у неекскурсійний далекий район Перемога з розкішними кристалами. Дуже сподобалося, але захотілося жесті, тому в цей раз ми взяли подвійний вихід з проханням максимально поганяти нас по печері.

За справу енергійно взялася "Аня-білоруска". Мешканка Мінська, вона якось приїхала на екскурсію у Млинки, і закохалася на все життя. З часом стала екскурсоводом. Усміхнула мова - Аня вивчила українську самотужки в чортківській спелеотусовці, тому говорить на прекрасному, прямо-таки еталонному західняцькому діалекті з усіма його рисами, від характерної вимови до граматики. Розпізнати в дівчині російськомовну неможливо) До слова, коли Аня після печери з мішкуватого комбеза, черевиків і шапки перевдяглася в кльові джинси і майку, ми були вражені.

( Найпопулярніший трабл печери )

Хтось заніс на черевику, і вона виросла у темряві

Два місця у печері ми не осилили - хід "Роддом" - вузька, вичовгана до дзеркала дірка на висоті півтора метри - не вдалося зачепитися, і розпора "Фантазія" - вузька і візуально стрьомна. Чесно пробували - і лишили до наступного разу. Натомість пройшли "Веселий хід" - вузьку дірку з кількома поворотами. Веселий - бо дуже вузький, і дехто з екскурсантів вилазить без штанів.


Сашко та Аня-білоруска

Всі точки в печері мають назви, більшість - кілька. Є офіційні найменування 60-70-х років на кшталт "Піонер", "Перемога". Деякі назви пов'язані з відкриттям ("Дівочий" зал - бо його відкрила трійка дівчат, Лисячий хід - там знайдено кістки стародавньої лисиці). І є кумедні назви типу "Сраколиз" (камінь, вичовганий задами спелеологів), "Тещин зуб" - гостра камінюка посеред проходу.

Серед цікавинок - зал, де відвідувачі ліплять з глини всілякі цікавинки. Вологість у печері така, що глина не висихає, тому окремі графіті та фігуркии зберігаються десятиліттями. Перлина колекції - велетенський замок, але можна знайти і єлду, і дулю. І, звичайно ж, сотні графіті "Ваня 1990".

Чортківський підземний замок
( Підземна творчість )

Фінанси:

• екскурсія в печеру, 3 години до 5 чоловік  = 180 грн (ми платили ту ж суму за двох), подвійна (наш варіант) - 360 грн


• прокат комбінезона = 10 грн


• прокат ліхтарика = 5 грн


• прокат бандани та рукавиць = 3+2 = 5 грн.

На виході

Знайти екскурсовода можна через чортківський турклуб "Кристал", тернопільський турклуб, будь-який притулок, або прямо в "офісі" - хаті-базі біля стежки, що веде до печери. Про всяк нагадаю - аматору самостійно зайти в печеру неможливо (двері на замку). Неподалік Млинок є ще маленька печера Угринська, там тіснувато і мокро, але вхід вільний, є відкриті карти.

Наступного дня нас чекав злісний мотоперехід до Верховини. Стей тунед.

Ітого: за кермом - 0 км, під землею - 5 годин. Глина, садна, голос тіла.