Вони ідуть на дальнії болота, де різна водиться гидота!

Без походів жити важко - ноги відсихають, а черево росте. До Карпат, на жаль, з Києва пертися далеко, на вихідні не покатаєшся (до Воловця можна, але з поїзда на роботу вже не виходить, не ті роки і сили). Тому вирішили з Сашком antitentyra сходити розвідати дрімучі ліси Київщини - якраз на два дні.



Практично від львівської траси тягнеться пояс лісу, яким, при певному рівні бажання та навичках орієнтування можна не виходячи пройти до Дніпра (або короткими перебіжками по полях - до кордону з Білоруссю). Туди і поїхали. По дорозі іржемо над партизанськими асоціаціями - в села заходити поночі, вішати голів сільради та дільничних, українізувати вчительок російської мови. Чи над подерв'янськими - "вони ідуть на дальнії болота, учитель атеїзму їх веде..."


Готуємося до виходу. Зліва - "ізбушка пацавата"

Стартували з села Комарівка з двома маленькими рюкзачками (намет і спальники + трохи харчу). Обладнання олдскул - карта-півторашка і компас, ніяких жепеесів (готуюся до Gorgany race-2014).

( Більше про похід, який став прогулянкою )

Висновки: місця хороші, дуже добрі для велотуризму (дороги та лінії укатані, села є скрізь), для пішого - не дуже. Зануритися у лісову гущу важко - вона непрохідна навіть у посадженому лісі, а ходити лініями щастя мало. Макарів-1, він же Городок - це цікаво. Дякую Сашку за компанію, Богдану - за транспортування до Комарівки!