Дещо фрагментарне про соцреалізм

[archervarius]

У мене є непогана бібліотечка соцреалістичних виробничих романів 50-70-х років - дісталася у спадок від предків. Матьорі такі тексти, про колгоспи і заводи, передових доярок і слюсарів. Обов'язково виробнича лінія (працювати більше, краще, швидше) і любовна (щоб читач не нудьгував).

Цю бібліотечку я періодично перечитую. Нещодавно звернув увагу на цікаву штуку: на відміну від соцреалістів, де це було життєво необхідно, сучасні автори у переважній більшості не вміють цікаво описувати звичайну людську працю. Напружений момент - так, екзотично-романтичні професії - так, а звичайну працю - ні.

Крім того, суттєві проблеми у сучасників (починаючи від Бу-Ба-Бу) і далі в описі реальних людських стосунків. Приблизно те, що "уміляє" глядачів фільму "Москва слезам не верит" - звичайні такі людські стосунки з простою життєвою мудрістю і дурістю.

Судячи з усього, кінематограф диктує спосіб зображення літературі.

Загалом не хочу виправдовувати соцреалізм:

Глядишь, роман – и все в порядке:
Показан метод новой кладки,
Отсталый зам, растущий пред
И в коммунизм идущий дед.
Она и он – передовые;
Мотор, запущенный впервые;
Парторг, буран, прорыв, аврал,
Министр в цехах и общий бал.

                         (О.Твардовський)

але багато цікавих речей у техніці у них було.