![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusЗавдяки ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
osmolovska опрацював цікаву штуку - "Стильові вправи" (рос. "Упражнения в стиле") Раймона (Вікіпедія пише, що правильно Ремон, але традиція) Кено.
Кено був Трансцендентним Сатрапом Коллежу Патафізиків (до речі, в той же час Сатрапом і Шкуродером І класу був шанований мною Борис Віан). Про Коллеж бажаючі гуглять, якщо коротко - то це була така цікава і дотепна літературна тусовка у Франції 50-60-х років. У 2001 році Патафізики відновили діяльність.
Раймон Кено серйозно займався формалістичним літературознавством (зокрема, середньовічної поезії), пробував звести воєдино поезію і математику (чим не "гра в бісер").
У літературі став відомим завдяки експерименту "Сто тисяч мільярдів віршів". Кено склав 10 сонетів, у яких всі рядки з відповідною римою взаємозамінні в межах усього циклу. Оскільки кожен віршовий рядок за смислом ізольований і містить одну художню деталь, то смисл у комбінованих текстів більш-менш простежується. У первинних сонетах смисл чіткий, кожен присвячений одній темі. Таким чином, комбінуючи рядки з базових текстів, можна скласти ті самі 100 000 000 000 000 віршів.
Варто зауважити, що на українську "Сто.... віршів" не перекладалися (ау, перекладачі), на російську - єдиний переклад Тетяни Бонч-Осмоловської.
Було б цікаво, якби Кено написав мегавінок сонетів, з можливістю складати магістрали)
Друга штука Раймона Кено - "Стильові вправи". Автор бере замальовку "високий худий парубок в автобусі накричав на сусіда, мовляв, той навмисно штовхається. Потім кинувся на вільне місце. Вдруге бачимо худого біля вокзалу, товариш радить йому пришити ще один гудзик до пальта". Цю замальовку подано у 99 стилях. Стилі дібрані хаотично (пригадується улюблена класифікація тварин Борхеса) за різними ознаками - використання певного прийому (метафора, ономатопея), загострення певної риси оповіді (точність, непевність), стилізації (селянська, романтика), власне стиль мовлення (просторіччя), виклад через почуття (дотик, нюх, смак), форма (сонет, ода, танка).
Знову ж - переклад лише один (Бонч-Осмоловська). Важко оцінити якість, не знаючи французької, але ізольовано деякі стилізації сприймаються як не дуже вдалі.
Загалом "Вправи" дають прекрасну панораму можливостей художнього слова, своєрідну палітру літературних фарб.
Висновок: цікаві експерименти зі словом. Рекомендуються для ознайомлення всім, хто цікавиться мистецтвом слова. Заніс у свою літературознавчу бібліотеку)
osmolovska опрацював цікаву штуку - "Стильові вправи" (рос. "Упражнения в стиле") Раймона (Вікіпедія пише, що правильно Ремон, але традиція) Кено.Кено був Трансцендентним Сатрапом Коллежу Патафізиків (до речі, в той же час Сатрапом і Шкуродером І класу був шанований мною Борис Віан). Про Коллеж бажаючі гуглять, якщо коротко - то це була така цікава і дотепна літературна тусовка у Франції 50-60-х років. У 2001 році Патафізики відновили діяльність.
Раймон Кено серйозно займався формалістичним літературознавством (зокрема, середньовічної поезії), пробував звести воєдино поезію і математику (чим не "гра в бісер").
У літературі став відомим завдяки експерименту "Сто тисяч мільярдів віршів". Кено склав 10 сонетів, у яких всі рядки з відповідною римою взаємозамінні в межах усього циклу. Оскільки кожен віршовий рядок за смислом ізольований і містить одну художню деталь, то смисл у комбінованих текстів більш-менш простежується. У первинних сонетах смисл чіткий, кожен присвячений одній темі. Таким чином, комбінуючи рядки з базових текстів, можна скласти ті самі 100 000 000 000 000 віршів.
Варто зауважити, що на українську "Сто.... віршів" не перекладалися (ау, перекладачі), на російську - єдиний переклад Тетяни Бонч-Осмоловської.
Було б цікаво, якби Кено написав мегавінок сонетів, з можливістю складати магістрали)
Друга штука Раймона Кено - "Стильові вправи". Автор бере замальовку "високий худий парубок в автобусі накричав на сусіда, мовляв, той навмисно штовхається. Потім кинувся на вільне місце. Вдруге бачимо худого біля вокзалу, товариш радить йому пришити ще один гудзик до пальта". Цю замальовку подано у 99 стилях. Стилі дібрані хаотично (пригадується улюблена класифікація тварин Борхеса) за різними ознаками - використання певного прийому (метафора, ономатопея), загострення певної риси оповіді (точність, непевність), стилізації (селянська, романтика), власне стиль мовлення (просторіччя), виклад через почуття (дотик, нюх, смак), форма (сонет, ода, танка).
Знову ж - переклад лише один (Бонч-Осмоловська). Важко оцінити якість, не знаючи французької, але ізольовано деякі стилізації сприймаються як не дуже вдалі.
Загалом "Вправи" дають прекрасну панораму можливостей художнього слова, своєрідну палітру літературних фарб.
Висновок: цікаві експерименти зі словом. Рекомендуються для ознайомлення всім, хто цікавиться мистецтвом слова. Заніс у свою літературознавчу бібліотеку)
