![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusСєй мегафоліант (850 сторінок, купа ілюстрацій ітд) я презентував коханій пару років тому. Нарешті дійшли руки його погортати, і...
... я був вражений приємністю і цікавістю книги. Отже, по порядку:
Гнедич П.П. История искусств. М.: Изд-во Эксмо, 2002. — 848 с.
Петро Гнєдич - племінник у перших Миколи Гнєдича, який першим в Росії толково переклав "Іліаду". Мистецтвознавець, історик мистетва, трохи прозаїк.
"Історію мистецтв" вперше видав у 1885 (за іншими даними - у 1887) році. Книга вийшла в стилі кінця ХІХ століття - докладна, багато ілюстрована, з цікавим ("занимательным") викладом матеріалу. Гнєдич свідомо відмовився від надмірного академізму на користь популярного стилю. "Ексмо" перевидало книгу, мінімально осучаснивши.
Що у ній? Історія мистецтв і побуту від античності до кінця ХІХ століття. Розділи:
Фактично, це історія мистецтва від найдавніших часів до сучасності автора. Виклад, втім, енциклопедичний - Гнєдич мало пояснює взаємоперетікання стилів та напрямів, логіку процесу, він викладає факти відносно ізольовано.
Ілюстрації (чорно-білі) практично на кожній сторінці. Єдиний баг - на протязі всієї книги вони "відстають" від тексту на 2-3 сторінки (тобто доводиться гортати назад, щоб побачити потрібне). Крім того - біля 20 кольорових вкладок.
Читати книгу цікаво для будь-якого рівня ознайомленості у предметі, автор пояснює особливості розвитку мистецтва просто і повно. Ряд розділів виходять за межі мистецтвознавчого курсу (побут давніх часів, моди тощо), тому вони особливо цікаві та цінні. Крім того, багато цікавого про мистецтво Русі XIII-XVI століть.
Висновок: переказувати немає сенсу, книга достойна. Must have будь-якої сімейної бібліотеки.
... я був вражений приємністю і цікавістю книги. Отже, по порядку:
Гнедич П.П. История искусств. М.: Изд-во Эксмо, 2002. — 848 с.
Петро Гнєдич - племінник у перших Миколи Гнєдича, який першим в Росії толково переклав "Іліаду". Мистецтвознавець, історик мистетва, трохи прозаїк.
"Історію мистецтв" вперше видав у 1885 (за іншими даними - у 1887) році. Книга вийшла в стилі кінця ХІХ століття - докладна, багато ілюстрована, з цікавим ("занимательным") викладом матеріалу. Гнєдич свідомо відмовився від надмірного академізму на користь популярного стилю. "Ексмо" перевидало книгу, мінімально осучаснивши.
Що у ній? Історія мистецтв і побуту від античності до кінця ХІХ століття. Розділи:
- Давній Єгипет
- Передня Азія
- Давня Греція
- Давній Рим
- Давнохристиянська епоха
- Араби
- Західне зодчество
- Італія в епоху Відродження
- Нідерланди в епоху Відродження
- Іспанія
- Німеччина в епоху Відродження
- Скульптура, будівництво і побут епохи Відродження
- Русь
- Європейське мистецтво після епохи Відродження
- Одяг Середніх віків і Нового часу
- Дев'ятнадцяте століття
- Мистецтво в Росії ХVII-ХІХ століть.
Фактично, це історія мистецтва від найдавніших часів до сучасності автора. Виклад, втім, енциклопедичний - Гнєдич мало пояснює взаємоперетікання стилів та напрямів, логіку процесу, він викладає факти відносно ізольовано.
Ілюстрації (чорно-білі) практично на кожній сторінці. Єдиний баг - на протязі всієї книги вони "відстають" від тексту на 2-3 сторінки (тобто доводиться гортати назад, щоб побачити потрібне). Крім того - біля 20 кольорових вкладок.
Читати книгу цікаво для будь-якого рівня ознайомленості у предметі, автор пояснює особливості розвитку мистецтва просто і повно. Ряд розділів виходять за межі мистецтвознавчого курсу (побут давніх часів, моди тощо), тому вони особливо цікаві та цінні. Крім того, багато цікавого про мистецтво Русі XIII-XVI століть.
Висновок: переказувати немає сенсу, книга достойна. Must have будь-якої сімейної бібліотеки.
