![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusЦю книжечку купив у "Фаланстері" років півтора тому, і прочитав тоді ж. Взяв для читання у метро і не пожалів - цікаво)
Игорь Богданов. Unitas, или краткая история туалета. М, 2007.
Книга вийшла в циклі "Культура повседневности" і належить з певною заувагою до culture studies - дослідження людського буття певного часу через окремий фрагмент культури. Автор взявся за цікаву тему, і окремі "туалетні" розвідки не менш цікаві, ніж загальні висновки, які з них робляться.
У книзі дотепно і жваво розповідається про історію нужників від давнини (каналізація у Кносському палаці на Кріті), античності (римські латрини - популярне місце спілкування), середньовіччя (коли гидоту виливали на голови, а відчайдухи штурмували замки крізь каналізацію) до ХХ століття.
Основну частину відведено історії російських туалетів. Цікаво дізнатися, що ще в середині ХІХ століття на вулицях Петербурга і Москви не було громадських "ретирадників", і перехожі (чоловіки, ясна річ) справляли нужду прямо на проїжджу частину. Богданов детально розповів про перші громадські вбиральні з їх оригінальним облаштуванням (в більшості туалетів постійно жив сторож, інколи навіть з сімейством - в окремому приміщенні), а також про особливості каналізації в дореволюційному Петербурзі.
Окремий розділ - про каналізацію в блокадному Ленінграді (цікаво почитати в розрізі сучасної міфології - для Пітера блокада як для України голодомор).
Закінчується книга технічними новинками - японськими стільчаками, які навіть дупу клієнту самі миють і сушать (мабуть, спершу дивне відчуття))).
Загалом інфа в книзі загальнодоступна, більшість прочитаного я зустрічав раніше у різних статтях та нарисах. Але зведене до купи, доповнене та ілюстроване стало дуже непоганою працею. Дочитаю в метро - покладу в туалет, для стільчакового читання. До речі, було б незле, щоб хтось із наших подібне написав - один нужник на Майдані, в якому розмістився паб Bierplatz (я його звав Scheisseplatz) чого вартий. Правда, паб закрився - видать, карма погана. Винничук, набивши руку на львівських байках, думаю, справився б.
До речі, по-німецьки нужник (некультурно) - Scheisseplatz ("місце для срання"), Kachstul ("сральний стілець"), Donnerbalken ("громова колода") або Plumsklo ("Плюх-клозет") - це про дачний сортир. Культурно Klo, Nul nul, Stilles Ortchen ("тиха місцина"). По-англійськи nessy (від nessesary - потрібний), bog, shithouse, thunderbox, privy, loo, lavatory тощо. За іншими мовами - в книгу ;)
Висновок: прикольна легка книга, схожа на "туалетний" випуск "Вокруг света". Рекомендується.
Игорь Богданов. Unitas, или краткая история туалета. М, 2007.
Книга вийшла в циклі "Культура повседневности" і належить з певною заувагою до culture studies - дослідження людського буття певного часу через окремий фрагмент культури. Автор взявся за цікаву тему, і окремі "туалетні" розвідки не менш цікаві, ніж загальні висновки, які з них робляться.
У книзі дотепно і жваво розповідається про історію нужників від давнини (каналізація у Кносському палаці на Кріті), античності (римські латрини - популярне місце спілкування), середньовіччя (коли гидоту виливали на голови, а відчайдухи штурмували замки крізь каналізацію) до ХХ століття.
Основну частину відведено історії російських туалетів. Цікаво дізнатися, що ще в середині ХІХ століття на вулицях Петербурга і Москви не було громадських "ретирадників", і перехожі (чоловіки, ясна річ) справляли нужду прямо на проїжджу частину. Богданов детально розповів про перші громадські вбиральні з їх оригінальним облаштуванням (в більшості туалетів постійно жив сторож, інколи навіть з сімейством - в окремому приміщенні), а також про особливості каналізації в дореволюційному Петербурзі.Окремий розділ - про каналізацію в блокадному Ленінграді (цікаво почитати в розрізі сучасної міфології - для Пітера блокада як для України голодомор).
Закінчується книга технічними новинками - японськими стільчаками, які навіть дупу клієнту самі миють і сушать (мабуть, спершу дивне відчуття))).
Загалом інфа в книзі загальнодоступна, більшість прочитаного я зустрічав раніше у різних статтях та нарисах. Але зведене до купи, доповнене та ілюстроване стало дуже непоганою працею. Дочитаю в метро - покладу в туалет, для стільчакового читання. До речі, було б незле, щоб хтось із наших подібне написав - один нужник на Майдані, в якому розмістився паб Bierplatz (я його звав Scheisseplatz) чого вартий. Правда, паб закрився - видать, карма погана. Винничук, набивши руку на львівських байках, думаю, справився б.
До речі, по-німецьки нужник (некультурно) - Scheisseplatz ("місце для срання"), Kachstul ("сральний стілець"), Donnerbalken ("громова колода") або Plumsklo ("Плюх-клозет") - це про дачний сортир. Культурно Klo, Nul nul, Stilles Ortchen ("тиха місцина"). По-англійськи nessy (від nessesary - потрібний), bog, shithouse, thunderbox, privy, loo, lavatory тощо. За іншими мовами - в книгу ;)
Висновок: прикольна легка книга, схожа на "туалетний" випуск "Вокруг света". Рекомендується.
