Жан Поль Сартр. Слова (прочитано)
Dec. 7th, 2010 04:55 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusЖана Соля Партра я люблю з часів захоплення Віаном ;) Потім цей текст рекламував шановний О.А.Юдін, але руки до нього дійшли тільки зараз. Прочитав із задоволенням.
Жан Поль Сартр. Слова.
Роман автобіографічний, більше того - про дитинство письменника.
Сюжет (коротко, він тут не головний): малий Жан Поль - син офіцера Сартра, який загинув на війні, і тому він з матір'ю живе у родині діда - професора філології. Дід з бабою балують малого, і він відчуває себе центром світу. В Жанн Поля рано виявляють здібності до письма, і дідусь береться готувати його до ролі письменника. Герой послідовно проходить ряд стадій письменника, опановуючи різні способи творчої уяви та письма.
Думки (текст написаний на диво просто, а розплутувати його важко):
1. Постійно проходить думка про співвіднесеність якостей людини як закладених (існуючих самі по собі, всередині людини) і приписаних суспільством. Тобто що значить "хороший хлопчик", звідки береться якість "хороший"? У старшому віці: що таке геніальність?
На думку автора, всі якості характеру є приписаними суспільством (у вузькому чи широкому сенсі), причому не обов'язково як реакція на реальні вчинки людини. Це свого роду гра: дорослі грають в любов до "геніальної" дитини, дитина намагається бути хорошою. У свою чергу, дорослі грають у хорошу маму/бабусю/дідуся. При цьому гра є основною формою поведінки. Насправді це все слова.
Моменти розвінчання гри є ключовими для людини. Коли малий Жан Поль, якого вважають "юним письменником", розуміє, що насправді його твори "геніальні" лише в межах мама і діда, і то - в межах його віку, він починає усвідомлювати фальшивість приписаної йому ознаки. Причому він не може знайти закінчення цієї фальшивості - якими насправді є його твори. Хто творить це "насправді"? Аналогічна картина - при першому грунтовному контакті з іншими дітьми. Жан Поль розуміє, що він не є центром світу, і загальновизнаною "хорошою дитиною".
Герой твору шукає справжність, незамінність. Проте ці якості також є суспільно-приписаними (мрія хлопчика: "Тут когось не вистачає... Сартра!")
2. Про творчість - Сартр точно схоплює відчуття митця - деміурга, який вільний створити власний світ та маніпулювати героями. Більше того, він може взяти чужих героїв, і зробити їх шлях інакшим.
На початку письменництво - теж свого роду гра, малий грає у "справжнього письменника", як він собі його уявляє (відповідно, тексти насичені плагіатом та повчальностями).
Малий Жан Поль моделює різні способи письма, ставить свого роду експерименти з авторських можливостей. Одного разу він пише настільки криваву картину, що і сам лякається (тобто вигадка, гра, слова стають для нього реальністю). Також він проходить через ототожнення автора і героя, уявляючи себе героїв своїх героїчних творів.
Письменницька праця для Сартра - своєрідна компенсація як суспільної ролі (тому він в дитинстві постійно уявляє себе визнаним письменником), так і страху смерті (вічне життя творчості = вічне життя самого автора). Останньої думки автор дотримується і в дорослому віці.
Стиль. Вельми приємний і читабельний. Прості слова, глибокі думки. Є гарні сентенції: "Дед ценил Вердена, даже приобрел сборник его избранных стихов. Но утверждал, что видел поэта "пьяным как свинья", в кабачке на улице Сен-Жак в 1894 году; эта встреча укрепила его в презрении к профессиональным писателям, балаганным чудодеям, которые сначала обещают за луидор достать луну с неба, а кончают тем, что за сто су выставляют напоказ собственную задницу".
Висновок: потужна і цікава книга про співвіднесеність людини і суспільства. І про слова ;) Дуже рекомендується.
ЗІ: читати сучукрліт після подібних текстів просто-таки нереально. У Шклярі та Забужко послідовно простежується малий Сартр і його письменницькі експерименти.
Жан Поль Сартр. Слова.
Роман автобіографічний, більше того - про дитинство письменника. Сюжет (коротко, він тут не головний): малий Жан Поль - син офіцера Сартра, який загинув на війні, і тому він з матір'ю живе у родині діда - професора філології. Дід з бабою балують малого, і він відчуває себе центром світу. В Жанн Поля рано виявляють здібності до письма, і дідусь береться готувати його до ролі письменника. Герой послідовно проходить ряд стадій письменника, опановуючи різні способи творчої уяви та письма.
Думки (текст написаний на диво просто, а розплутувати його важко):
1. Постійно проходить думка про співвіднесеність якостей людини як закладених (існуючих самі по собі, всередині людини) і приписаних суспільством. Тобто що значить "хороший хлопчик", звідки береться якість "хороший"? У старшому віці: що таке геніальність?
На думку автора, всі якості характеру є приписаними суспільством (у вузькому чи широкому сенсі), причому не обов'язково як реакція на реальні вчинки людини. Це свого роду гра: дорослі грають в любов до "геніальної" дитини, дитина намагається бути хорошою. У свою чергу, дорослі грають у хорошу маму/бабусю/дідуся. При цьому гра є основною формою поведінки. Насправді це все слова.
Моменти розвінчання гри є ключовими для людини. Коли малий Жан Поль, якого вважають "юним письменником", розуміє, що насправді його твори "геніальні" лише в межах мама і діда, і то - в межах його віку, він починає усвідомлювати фальшивість приписаної йому ознаки. Причому він не може знайти закінчення цієї фальшивості - якими насправді є його твори. Хто творить це "насправді"? Аналогічна картина - при першому грунтовному контакті з іншими дітьми. Жан Поль розуміє, що він не є центром світу, і загальновизнаною "хорошою дитиною".
Герой твору шукає справжність, незамінність. Проте ці якості також є суспільно-приписаними (мрія хлопчика: "Тут когось не вистачає... Сартра!")
2. Про творчість - Сартр точно схоплює відчуття митця - деміурга, який вільний створити власний світ та маніпулювати героями. Більше того, він може взяти чужих героїв, і зробити їх шлях інакшим.
На початку письменництво - теж свого роду гра, малий грає у "справжнього письменника", як він собі його уявляє (відповідно, тексти насичені плагіатом та повчальностями).
Малий Жан Поль моделює різні способи письма, ставить свого роду експерименти з авторських можливостей. Одного разу він пише настільки криваву картину, що і сам лякається (тобто вигадка, гра, слова стають для нього реальністю). Також він проходить через ототожнення автора і героя, уявляючи себе героїв своїх героїчних творів.
Письменницька праця для Сартра - своєрідна компенсація як суспільної ролі (тому він в дитинстві постійно уявляє себе визнаним письменником), так і страху смерті (вічне життя творчості = вічне життя самого автора). Останньої думки автор дотримується і в дорослому віці.
Стиль. Вельми приємний і читабельний. Прості слова, глибокі думки. Є гарні сентенції: "Дед ценил Вердена, даже приобрел сборник его избранных стихов. Но утверждал, что видел поэта "пьяным как свинья", в кабачке на улице Сен-Жак в 1894 году; эта встреча укрепила его в презрении к профессиональным писателям, балаганным чудодеям, которые сначала обещают за луидор достать луну с неба, а кончают тем, что за сто су выставляют напоказ собственную задницу".
Висновок: потужна і цікава книга про співвіднесеність людини і суспільства. І про слова ;) Дуже рекомендується.
ЗІ: читати сучукрліт після подібних текстів просто-таки нереально. У Шклярі та Забужко послідовно простежується малий Сартр і його письменницькі експерименти.
