Юстейн Гордер. Світ Софії (прочитано)

[archervarius]

Купив книжечку спонтанно, перелиставши - з думкою пригадати класиків, ну і на майбутнє - дітям ;)

Юстейн Гордер. Світ Софії. - Львів: ЛІтопис, 2007. - 547 с.

Про що. Про філософію та її історію - для підростаючого покоління. У формі детективної історії з 15-річною дівчинкою Софією автор викладає історію світової філософії від Фалеса Мілетського до Жан-Поля Сартра. З середини тексту, окрім філософських викладів, автор тішить читача перевертаннями реальності в стилі Хеллерового "Уяви собі картину".

















Перелік філософів та систем:

• Міфологія
• Натурфілософія
• Демокріт
• Сократ
• Платон
• Арістотель
• Елліністична філософія
• Семітське релігійне світобачення
• Середньовічна теологія
• Декарт
• Спіноза
• Локк
• Юм
• Берклі
• Кант
• Гегель
• К'єкрегор
• Маркс
• Дарвін
• Фройд
• Сартр

Думки (позитив)

1. Задум книги - класний і доречний. Піддростаюче покоління зазвичай аргументовано не розуміє, що таке філософія, і кому вона потрібна. В їх уявленні філософ - це бородатий дядько в бочці (а хочеться не бочку, а "Бентлі"), філософствування = балаканина. Тому історія філософії для підлітків - це вже цікаво, головне - втримати межу між науковістю і доступністю.

2. Задум авторові вдався - текст дуже читабельний, цікавий (рос. занимательный), і водночас науковий. Гордер не боїться складних тем - якщо переказати Фалеса в принципі нескладно, то адаптувати "Критику чистого розуму" Канта - діло тонке.

Думки  (проблеми)

3. Хоча вибірка філософів хороша, вдумливий читач зверне увагу: чому немає Шопенгауера і Ніцше (про останнього згадується побіжно, "жил де такой певец кипяченой..."). Взагалі, концептуальна проблема автора в тому, що він не пояснює причин кризи суспільних і філософських систем. Тобто незрозуміло, чому після радісного і гуманістичного Ренесансу раптом баздахнуло темне Бароко? Чому після німецької класичної філософії вигулькнув волюнтаризм? Це псує загальну концепцію - замість логічного процесу бачимо довільну вибірку. Чому історія філософії зупинилася на екзистенціалізмі?

4. Також авторові не завадило б звірити фактаж, з яким у нього не завжди все ок. То в індійських варнах заплутається, то патриціїв у Грецію поселить, то ще щось. Втім, на рівні 16-річних читачів це не проблема. А от стверджувати, що церква спалила "великого гуманіста Джордано Бруно" - це вже несолідно.

5. Перекладачу з норвезької Наталі Іваничук офіційно пропоную убитися об стінку. Переклад брудний, як труси бомжа. Парне самогубство рекомендовано зробити коректору книги - вичитка відсутня як така (в середньому одна очепятка на 2 сторінки). Особливо кумедно, коли Платон став Платаном (добре, що не дубом).

+ у тексті повно галіцизмів (слоїк, сутерини, шопка, оденки). Не вистачає тільки мештів і філіжанки.
+ перекладачу, редактору і коректору невтямки, що біблійське "митар" - не митник, а збирач податків. Це вже вдруге бачу таке (Пагутяк раніше порадувала). Заодно можна згадати, що "громовиця" - не грім, а блискавка.

Висновок: хороша книга про філософію для підростаючого покоління (рекомендується). Читачам "искушенным", які не хочуть читати оригінали та підручники, краще взяти щось інше - Гаспарова про Давню Грецію, Пірсіга про класичну німецьку філософію тощо. Але у своїй ніші - сила. Перекладачу та коректору повторно посилаю промені імені Насті Швидкої.

ЗІ: до теми фоліосрача: от вам "переклад з норвезької". Помогли тобі, синку, твої ляхи?