Василь Єршов. Трилогія про їздового пса + (прочитано)

[archervarius]

Василь Єршов - популярний в Мережі автор книг про авіацію. По суті, це мемуари пілота, здобрені байками та роздумами.

Отже, три книги - "Записки ездового пса", "Рассказы ездового пса" і "Откровения ездового пса". Перевидавалися під різними назвами. Плюс остання книга "Страх польоту".

Книги - гарний зразок того, що цікава історія сама по собі є вартою уваги для читача (якщо йому цікава тема). Єршов пройшов весь шлях радянського авіатора: планер - Ан-2 - Іл-14 - Іл-18 - Ту-154. Загальний наліт - 19 300 годин на протязі 35 років.

Твори - еволюція від щоденника до практично художнього тексту. Пілот розповідає про свою роботу, спочатку в часовому вимірі - свій шлях від планера до реактивного літака. Потім у робочому - все, що відбувається в кабіні пілотів під час польоту. Дає пояснення катастрофам, розказує про любов до неба.

Систематично проходить тема злиднів 90-х років, але це не головне. Насправді тему льотчиків ми знаємо з героїчних серіалів та пісень. "Повєсть о нєстоящєм чєловєкє"... Тут же - оповідь про працю, яку любиш. Насправді було б цікаво почитати такі речі про більшість цікавих професій.

Від  книги відділяє перевага мемуарної складової. Але це не спогади, а радше щоденник.

Від читачів книгам інколи перепадає за недостатню художність, перебори з окремими темами (злидні, експерименти тощо). Але загальну цікавість це не зменшує. Цікаво, що Єршов читає відгуки і реагує на них. Остання книга - реакція на критику, опис виходу з надскладного ЧП.

Кілька цікавостей:   

Про надзвукові пасажирські лайнери
Авиация сегодня зашла в тупик. "Выше, быстрее" отступило перед "дальше, дешевле". Ту-144 опередил свое время и тихо слинял из-за обжорства. Слишком  высокая скорость слишком  дорого обходится. Да и так  ли она нужна? Лететь 4  часа,  а задержки сутками. Дорога в  аэропорт, ожидание регистрации, досмотр, выдача багажа...

Про небо, горілку і розваги
Непосредственной  причиной  явились  нарушения дисциплины  и  воздушное хулиганство пилотов на  Ан-2. Нажрались на точке  два экипажа  и пьяные устроили  воздушный  бой: на одном самолете два командира, на другом - два вторых пилота. Гонялись друг за другом, кружились над  школой,  распугали  детей,  атаковали и  перевернули на дороге  лесовоз (водитель,  бедняга, думал, что  авария  и самолет садится  на дорогу, ну  и свернул в кювет), - короче, заработали себе лет по десять.

Про мистецтво (зік!!!)

 Старый летчик вспомнил, как, бродя по залам музеев и картинных галерей, на экскурсии по которым он вечно таскал экипаж и проводниц, он вглядывался в произведения великих  мастеров и прекрасно, без особой подготовки,  понимал, что хотел сказать ему художник.

За исключением этого черного квадрата. Он долго ломал голову, что может означать  этот шедевр,  почему его называют великим, почему его  с помпой  и треском  покупают  олигархи, да за такие деньги,  на которые  можно  было бы обустроить приличную авиакомпанию.

Потом,  на  склоне лет,  он  понял. Голый король! Голый!  И  никому  не хочется  прослыть  дураком и невеждой, и все  стыдливо  лепечут  друг  перед другом  нечто эдакое, про абстрактные, высокопарные,  нежизненные понятия. А король таки голый! И Малевич велик тем, что сделал из людей миллионы этих... лепечущих... с индексом айкью... Щеки только надувают.

Мораль: цікава історія - це вже круто. А про літаки - тим більше.

Висновок: однозначно рекомендується до прочитання усім, кому цікаво, як літаки літають) а також фанатам "філологічної" прози з її нещирістю і глюками.

Comments

[shnublik.livejournal.com]

прочитал книгу "Раздумья ездового пса" очень понравилось