Дещо про журналістику і водоплаваючих

[archervarius]

Колись давно, бродячи у справах робочих закутками Мережі, я надибав істинний шедевр української журналістики: Микола Сушкевич згвалтував козу. Печальна і поучительна історія мальчіка Боббі Житомирського Казайоба мене вразила, але залишилася одиничним випадком. Потім ГПУ розродилася ще парочкою журналістських діамантів у стилі Ірина Панчишин знайшла гроші на пиво. На башорг ололо!

І ось рак пацаватості почав жерти моск вітчизняної журналістики зі швидкістю скаженого поросяти. Минулого місяця талантіще gontsa на пару з Романом Голубовським запустили качку про Чака Норріса з підручником української. Виявилося, що качки літають незгірш вертольота - наступного тижня кількість прес-виходів примусила би заздрити будь-якого піарника.

Вчора крякаюча потвора запустилася з заморської пародійної помийниці: "Фейсбук закриють 15 березня". Без мінімальної перевірки маячню передрукували "Фокус", "Обоз", "Коментарі" та трохи дрібноти. Ітого маємо живе свідчення разючої непрофесійності українських ЗМІ.

Цікаво, що один з журналістів пару тижнів тому на лекції Шалайського щиро запитав (може, правда, я не вловив іронії, але): "Чи можливо, що користувачі соцмереж своїми лайками замінять редактора". Да, блять, можливо, якщо редактори будуть розводити качатину! І буде ідилія в стилі Ільїчевського - "...выгода двойная - от глупости своей и глупости людской".

Залишається вторити герою Ільфа-Петрова: почему вы не учитесь?

Втім, діячі ЗМІ, після того, як їх перестануть купувати, можуть нажалітися дяді Соросу на цензуру і попросити ще бабла на лекції.