Три танкісти і журналіст. Артем Драбкін, "Я бився на Т-34"

[archervarius]

Художка щось взагалі не іде, читаю мемуари і документалку. Добрався до Драбкіна і воєнних спогадів, для гармонії читав одночасно "Окопную правду Вермахта", але це інша розмова

Артем Драбкин, "Я дрался на Т-34" (качабельно)

Найцікавіше у книзі для мене - спосіб подачі. Автор намагається відловити протирічні спогади фронтовиків та пояснити їх. Матеріал дослідження - спогади трьох танкістів. Драбкін ділить книгу на 3 розділи:

1. Спогади танкістів розібрані за темами (початок війни, техніка, плюси та мінуси Т-34, побут, ставлення до ворога, мародерство в Німеччині тощо), і послідовно подаються мемуари усіх учасників. Відразу помітно різницю у бойовому шляху, і в основному видно причину (різний час бойових дій, різне місцезнаходження училищ тощо).
2. Безпосередньо тексти спогадів - від початку до кінця. Читається на одному диханні, дуже цікаво. Редакторська обробка незначна.
3. Тексти наказів, які пояснюють та підтверджують окремі моменти розповідей. Окремі моменти проілюстровано послідовним ланцюжком наказів, які дають динамічну картину на протязі усієї війни.  

Після зіставлення і порівняння "все було не так" уже легко зрозуміти та розтлумачити. Умови, атмосфера, забезпечення дуже залежали від місця подій та часу, по суті, кожен рік війни мав свою картину.

Коротко про зміст:
Танк Т-34. 1941 - сучасний, але сирий, 1942 - ліпився мало не з лайна, особливо на деяких заводах, з 1943 - стає краще, і хоча "Тигри", "Пантери" та "Фердинанди" давали жару, але самі танкісти були задоволені. Несподіваним було дізнатися про коротке життя танка - їх підпалювали досить часто, екіпаж, якщо фартило, "переживав" за війну до десятка машин.

Мотивація. Імовірно, автор навмисне знайшов трьох несхожих фронтовиків. Один був мобілізований, другий пішов у кадрові військові, бо любив воєнне ремесло і хотів кар'єри, третій ненавидів СРСР, але коли фріц був на порозі, пішов воювати. "Тяготи і лішенія" описані повною мірою, як от життя під танком в окопі, погані харчі, ППЖ тощо.

Атмосфера. Фронтовики одностайні: у кого не було злого агресивного духу і вміння не клацати клювом - гинули першими. Але загалом - фортуна-лотерея, горіли і кращі, і гірші. Найхарактерніший спогад - загибель однополчан, коли миттєво гинули люди, з якими 10 хвилин тому курили-чай пили.

Висновок: хороша мемуаристика, цікавий підхід пошуку об'єктивності. Рекомендується.

Comments

[maryxmas.livejournal.com]

в мене дід війну на танку пройшов -- аж до Австрії.

[oraushenbah.livejournal.com]

(качабельно)
Фігвам.
Вы захотели выкачать книгу ограниченного доступа
Это возможно. Существуют следующие варианты:
Войти, если вы уже зарегистрированы
Зарегистрироваться и подписаться на неограниченный доступ
Принести библиотеке существенную пользу
Знайшов у іншому місці.

[archervarius.livejournal.com]

мдя, Лібрусек вводить огороджування. На Флібусті є майже все.

з Драбкінської серії я прочитав уже обидві книги про Т-34, "Я дрался на Ил-2" і "Я дрался с Панцерваффе" - про бронебійників та ІПТАПівців. Все непогане.

[oraushenbah.livejournal.com]

Читаю спогади танкіста Фадіна про те, як за один день самотужки знищив два середніх танка, важкий Тигр і збив літака. Сумнівно, але хтозна - дива трапляються! Йдемо далі - Я ответил, (у квітні 44-го) что ...командиром танка за год моего участия в боях я уже походил, Хоча, як вбачається з власних свідчень, вперше потрапив на фронт у липні 1943 і за минулий період в боях брав участь лише 3-4 місяці. Іще дива!

[archervarius.livejournal.com]

це з Драбкіна ж?

[oraushenbah.livejournal.com]

Так, сторінку важко вказати - 46,2% рідера, хоча цифра напевно коливається залежно від розміру літер :)
Попередні спогади реалістичніші. Це типа великой герой і неабиякий вояка, навіть Вікіпедія про нього в курсі.
Причому 3-4 місяці боїв із 9 це я ще з запасом накинув. Із текста це не дуже зрозуміло хронологію. Але він сам каже, що впродовж них і при штабі "воював", і в українських дівчат лікувався самогоном, і додому до відпустки іздив. Влітку 1943 взагалі провоював пару днів, доки не подбили. Потім ремонт і при штабі. Далі дійсно, бої за Києв і т.д. (з перервами на дівчат). Апогей 19 лютого (з літаком), далі знову дівчата та додому.
Власне це я до чого. Так іще терпляче - трохи повоював і тривало відпочиваєш. У вермахті напруженіше графік був, виходячи зі спогадів.

[oraushenbah.livejournal.com]

Ось і явний баг. Наша бригада участвовала в штурме Кенигсберга...В этих боях бригада не участвовала как самостоятельное подразделение, а ее танки вошли в состав штурмовых групп, состоявших из пехоты, артиллерии и самоходок. Вот эти штурмовые группы 6 апреля 1944 года начали штурм города. Бои были тяжелыми, потери несли немалые. Много было побито танков и погибло людей. Немцы сопротивлялись фанатично. Дрались за каждый камень, подвал, дом. Тем не менее за четыре дня нам удалось сломить их сопротивление, и 9-го числа они капитулировали. Насправді це було в 45-му році. Опечатка скоріше за все, але доволі неприємна для жанру документалістики. Або дід міг переплутати через стільки років, але Драбкіну тоді треба не "клацати дзьобом".

[archervarius.livejournal.com]

респект. бага очевидна, навесні 44 війська тільки підійшли до кордонів СРСР, якщо память не зраджує. але увага - достойна!

думаю, всі разом плуга дали

[oraushenbah.livejournal.com]

В цілому дійсно непогано - з останнього справило враження грошова премія за знищені танки (піхота, гармати і т.п. не рахувалися) та публічна страта за еротичні пригоди з летальним наслідком.