Щоб мір цей передєлали шпіони! Дмитро Ведєнєєв, Український фронт у війнах спецслужб

[archervarius]

І знову документалка білямілітарного напрямку. Купив по нагоді в "Є", прочитав у метро) Тема цікава, війни та інтриги "бійців невидимого фронту" - це неозора тема, де сплітаються запеклі сюжети, хитрість, сміливість, зради та інші чудасії.

Дмитрий Веденеев. Украинский фронт в войнах спецслужб. К., 2008. - 432 с. (кач-кач)

Автор - д.і.н, історик СБУ, колишній заступник директора Інституту національної пам'яті. Книга - збірка нарисів переважно про українські операції спецслужб СРСР з 1918 по 1980-ті роки. Паралельно розповідається про діяльність служб безпеки емігрантських та повстанських організацій в Україні.

Що цікавого: роль спецслужб (ЧК-НКВС-МДБ-КДБ) у найбільш напружені моменти української історії. Різні хитрі оборудки, вдалі операції та провали.

Найцікавіші епізоди:
- як виманили з-за кордону Юрка Тютюнника, скориставшись його марнославством
- історія вбивства Ватутіна - з різних сторін фронту
- постать Ріко Ярого з усіма його таємницями
- історія боротьби НКВС з ОУН та її діячі (Судоплатов, Василь Лебідь, Карін-Даниленко - і Коновалець, Арсенич, Гасин з іншої)
- історія литовських партизан

Книга дає цікаві портрети діячів розвідок та контррозвідок. І трагічно-абсурдні моменти, коли свої убивали своїх, по обидві сторони фронту, іноді з подачі ворога, а іноді й самі обходилися. Чекісти мочили чекістів, оунівці - оунівців. Ні вік, ні заслуги, ні чини до уваги не бралися. В результаті маємо дикий клубок з лайна та крові)

Про погляди автора: в першу чергу професійні (без міркувань хто правий, а хто ні - всі робили свою роботу). І все ж - прорадянські. Втім, це фільтрується)

Додатковий бонус: маса фотографій - портрети, місця подій тощо. Допомагає скласти картинку дійсності.

Втім, у книги є ряд проблем, які викликають закономірні підозри:
- відсутність посилань на джерела. Найчастіше "сеанси разоблачений" не підтверджуються посиланнями на накази, протоколи допитів та інші документи. Звідси питання: якщо вони у відкритому доступі, то де лінки? Якщо вони - в обмеженому доступі, то чому автор так легко описує їх зміст? Всі бібліографія до книги - це 61 джерело, переважно книги та статті про історію спецслужб. При цьому викриття у тексті - дуже серйозні. Звідки дані?

Подивившись на доробок Веденєєва, видно, що з документами він працював багато і плідно. Чому не зробив посилання в книзі?

- подекуди легковажне ставлення до інформації та джерел. Розповідаючи, що на початку 90-х році московский журналіст бачив медичну карту Сталіна", дослідник "забуває", що в цей час московський журналіст легко міг бачити Єті, НЛО та Чупакабру. Якщо є докази правдивості інформації - чому їх немає в тексті. Якщо доказів немає, то "гаряча" інформація має подаватися як "версія".

- автор залюбки цитує відому Варєжку Бердник як об'єктивне джерело історії дисидентського руху. Васермана не вистачає)

- тематично нариси зібрані в книгу як мука на колобка - що де нагреблося. Що робить серед оповідей про діяльність спецслужб в Україні панегірик Михайлу Захарашу - медику з КГБ? Або навіщо тут оповідь про війну в Туркестані? Втім, чужорідні вставки в книзі не дратують, можна або пропустити, або прочитати в кінці)

- деякі пасажі просто непрофесійні. Розповідаючи про арешт у 1985 році колишнього карателя Васюри, що вдало прикидався ветераном ВВВ, автор - дослівно: "люди заметили, что в день Победы ветеран ведет себя очень странно". Угу, одягає форму СС і співає "Дойчланд юбер аллес". І пасаж смішний, і історія викриття, наскільки відомо з відкритих джерел, була іншою.

Тому загальна довіра до даних знижується від сторінки до сторінки. Але як версії - може бути.

Висновок: дуже цікава і цінна книга для тих, хто цікавиться історією спецслужб та історією українського визвольного руху. Рекомендується.