![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusСим кріслом майстер Гамбс починає нову серію меблів. Або ж: почав читати "Жизнь 12 цезарей" Гая Светонія Транквіла - як для загальної самоосвіти, так і для вишукування аналогій та констант з часом теперішнім. Буду по частинах викладати найцікавіші фрагменти з книги. Хаотично - як записки та думки.
Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей .(скачати)
Гай Юлій Цезар. Коротко: виходець з високого роду, неймовірно амбітний та честолюбивий. У політичній боротьбі ставив на лояльність - в усіх сферах. Свідомо формував "своїх" ветеранів з армії, розраховуючи на їх відданість і швидкість мобілізації, толератно ставився до противників, нікого особливо суворо не караючи та дозволяючи повернутися. По суті - формував масу людей, які йому вдячні та віддані. "Ворожнечі у нього ні з ким не було настільки міцної, щоб він не відмовився він неї за першої ж зручної нагоди". Водночас умів бити по слабких місцях, вибираючи противникам максимально дошкульні покарання.
Добре розумівся на професіоналізмі - заборонив убивати гладіаторів на арені, і віддавав їх у навчання не до ланістів (професійних навчителів гладіаторів), а до досвідчених воїнів - вчити не аренному, а справжньому бою. Така армія гладіаторів була суттєвою підтримкою.
Але врешті загарбав забагато влади (не лише політичної, а і людської - вимагав богорівних почестей) - і був убитий соратниками. Останні не надто собою пишалися, всі розуміли, що Цезар веде Рим до процвітання, але допустити тиранії не могли. За Светонієм, ніхто з убивць не прожив більше 3 років після смерті Цезаря, а Діон говорить, що Брут і Кассій убили себе тим же кинджалом, яким закололи Гая Юлія. Втім, за свідченням сучасників, Цезар сам бажав швидкої та несподіваної смерті і казав, що життя дороге не йому, а державі.
Безмежно любив розкіш у житлі та їжі, але пив мало вина, натомість тримав тіло в міцності, постійно вправлявся зі зброєю. "Цезар єдиний бореться за державний переворот тверезим".
Був неймовірно нечистий у фінансах - постійно залазив у борги, витрачав скільки хотів - і водночас щедро відсипав армії та державі після вдалих походів.
До речі, питання: з походів у Рим ввозилася величезна кількість золота. Чому не було знецінення? Історія каже, що щедрість Манса Муси дорого обійшлася аравійській економіці? Астрономічні витрати на гладіаторські бої та бенкети - засіб витрати цих принесених коштів? І фінансування гуманітарних проектів?![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
antitentyra - як економіст, можеш підказати?
Завоювавши Єгипет, віддав царський трон Клеопатрі, "не відважившись перетворити його на провінцію, аби якийсь підприємливий намісник не зміг опертися на неї для нових усобиць". Тут цікаво: збереження позірної незалежності країни убезпечило могутню державу від небезпеки - всі єгипетські інтриги закінчувалися у самому Єгипті, до Риму не доходило. Аналогія: з 1991 року директор якого-небудь Южмаша може стати президентом України. А до вищих постів імперії йому зась. Імперія одобряе.
З корисних речей - виправив календар, хаос у якому став знаряддям політичних інтриг. Зайві дні, які лишалися від недосконалого літочислення, довільно чіплялися до років, зазвичай щоб протягнути час чийогось владарювання. Давав медикам і викладачам римське громадянство для окраси держави.
Любив євреїв, євреї відповідали взаємністю - за дозвіл справляти культ в Римі та за перемогу над Помпеєм, який зруйнував Єрусалимський храм.
Улюблений вірш Цезаря - з Евріпіда:
Закон топтатимеш лише заради царства,
а в іншому дотримуйся його.
І перчинка зі смаком баяна: слабким місцем Цезаря була чутка про те, що в юності його перчив у сраку цар Нікомед (для Риму це безчестя). Це пригадували все життя, але то мало печалило самого Цезаря, він ігнорував і віджартовувався.
Висновок: амбіції, правильні ставки на лояльність, внутрішня твердість та наполегливість. Решту вибачать, якщо все вдасться. Stay tuned.
Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей .(скачати)
Гай Юлій Цезар. Коротко: виходець з високого роду, неймовірно амбітний та честолюбивий. У політичній боротьбі ставив на лояльність - в усіх сферах. Свідомо формував "своїх" ветеранів з армії, розраховуючи на їх відданість і швидкість мобілізації, толератно ставився до противників, нікого особливо суворо не караючи та дозволяючи повернутися. По суті - формував масу людей, які йому вдячні та віддані. "Ворожнечі у нього ні з ким не було настільки міцної, щоб він не відмовився він неї за першої ж зручної нагоди". Водночас умів бити по слабких місцях, вибираючи противникам максимально дошкульні покарання.
Добре розумівся на професіоналізмі - заборонив убивати гладіаторів на арені, і віддавав їх у навчання не до ланістів (професійних навчителів гладіаторів), а до досвідчених воїнів - вчити не аренному, а справжньому бою. Така армія гладіаторів була суттєвою підтримкою.
Але врешті загарбав забагато влади (не лише політичної, а і людської - вимагав богорівних почестей) - і був убитий соратниками. Останні не надто собою пишалися, всі розуміли, що Цезар веде Рим до процвітання, але допустити тиранії не могли. За Светонієм, ніхто з убивць не прожив більше 3 років після смерті Цезаря, а Діон говорить, що Брут і Кассій убили себе тим же кинджалом, яким закололи Гая Юлія. Втім, за свідченням сучасників, Цезар сам бажав швидкої та несподіваної смерті і казав, що життя дороге не йому, а державі.
Безмежно любив розкіш у житлі та їжі, але пив мало вина, натомість тримав тіло в міцності, постійно вправлявся зі зброєю. "Цезар єдиний бореться за державний переворот тверезим".
Був неймовірно нечистий у фінансах - постійно залазив у борги, витрачав скільки хотів - і водночас щедро відсипав армії та державі після вдалих походів.До речі, питання: з походів у Рим ввозилася величезна кількість золота. Чому не було знецінення? Історія каже, що щедрість Манса Муси дорого обійшлася аравійській економіці? Астрономічні витрати на гладіаторські бої та бенкети - засіб витрати цих принесених коштів? І фінансування гуманітарних проектів?
antitentyra - як економіст, можеш підказати?Завоювавши Єгипет, віддав царський трон Клеопатрі, "не відважившись перетворити його на провінцію, аби якийсь підприємливий намісник не зміг опертися на неї для нових усобиць". Тут цікаво: збереження позірної незалежності країни убезпечило могутню державу від небезпеки - всі єгипетські інтриги закінчувалися у самому Єгипті, до Риму не доходило. Аналогія: з 1991 року директор якого-небудь Южмаша може стати президентом України. А до вищих постів імперії йому зась. Імперія одобряе.
З корисних речей - виправив календар, хаос у якому став знаряддям політичних інтриг. Зайві дні, які лишалися від недосконалого літочислення, довільно чіплялися до років, зазвичай щоб протягнути час чийогось владарювання. Давав медикам і викладачам римське громадянство для окраси держави.
Любив євреїв, євреї відповідали взаємністю - за дозвіл справляти культ в Римі та за перемогу над Помпеєм, який зруйнував Єрусалимський храм.
Улюблений вірш Цезаря - з Евріпіда:
Закон топтатимеш лише заради царства,
а в іншому дотримуйся його.
І перчинка зі смаком баяна: слабким місцем Цезаря була чутка про те, що в юності його перчив у сраку цар Нікомед (для Риму це безчестя). Це пригадували все життя, але то мало печалило самого Цезаря, він ігнорував і віджартовувався.
Висновок: амбіції, правильні ставки на лояльність, внутрішня твердість та наполегливість. Решту вибачать, якщо все вдасться. Stay tuned.
