Піна днів - кіновраження

[archervarius]

З "Піною днів" Бориса Віана (в фоліоперекладі - "Шумовиння днів") у мене особливі стосунки. Колись в юності я був під диким враженням від книги, і як тільки знайшов переклад - купив дві такі. Одну собі, а іншу давав почитати знайомим баришням. Установка: яка зацінить, та моя. Книга уже і пошарпалася... Але коли почалися стосунки з класною дівчиною, виявилося, що в неї вже є точно така.

"Піна днів" - сюрреалістична, неймовірно лірична і чуттєва історія про кохання з нещасливим кінцем. Юнак Колен має гроші та живе зі смаком. Він знайомиться з юною Хлоєю і незабаром одружується. Але у весільній подорожі дівчина застудилася і в її легені виросла водяна лілія (метафора туберкульозу). Хлоя повільно помирає, а лікування забрало всі гроші Колена, який змушений піти на чорні роботи. Врешті, хлопець топиться в ставку, намагаючись зловити лілію. На фоні проходить історія Коленового товариша Шика, який захоплюється філософом Жан-Солем Партром (так в тексті), витрачає всі гроші на його тексти, як от "Проблема вибору при нудоті", і врешті залишається без копійки.



Виклад про повільну, нічим не мотивовану смерть дівчини шокує - немає ні хепі-енду, ні декадентської чи готичної естетики смерті, лише сюррове дослідження того, як помирає щастя.

Український переклад тексту огидний, найкращий - російський Ліліани Лунгіної. Річ у тім, що сюрровість роману тримається на каламбурах, які губляться в поганих перекладах.

Рецепт такой: "Возьмите живого колбасуся и сдерите с него семь шкур, невзирая на его крики. Все семь шкур аккуратно припрячьте. Затем возьмите лапки омара, нарежьте их, потушите струей из брандспойта в подогретом масле и нашпигуйте ими тушку колбасуся. Сложите все это на лед в жаровню и быстро поставьте на медленный огонь, предварительно обложив колбасуся матом и припущенным рисом..."

Як тільки на екрани вийшов фільм, я кабаном побіг в до кінотеатру - в Москві, де був на той час. Мішель Гондрі зняв його в естетиці 60-х, всі сюррові моменти передав "дослівними" декораціями або театральними ефектами. Фільм дуже близький до тексту, єдина сильна деталь, яку стерли повністю і невідомо чому - закінчення з мишкою.

Але всю цю красу в моїх очах спаскудило інше - навіщо, на яку маму режисер взяв на роль юної дівчинки Хлої, у якої пронизливо сині очі та довге каштанове волосся, підтоптану Одрі Тоту (яка на екрані виглядає на всі 40 і додатково псує все романтично-наївним дівочим виразом на давно не дівочому обличчі)? На роль романтика Колена пішов старичок середнього віку Ромен Доріс. Ітого замість красивої історії про юне кохання вийшла "любов кому за..."

Також бачу, що "коректність" добралася до Франції. Повар Ніколя та його чарівна небога Аліза - нігри (з якого дива?), а весільних педералів з церемонії взагалі прибрали (хоча священка та п'яномаря залишили). Треба було ще китайських лізбіянок додати.

Плювався, не рекомендую. До речі, треба буде подивитися екранізацію 1968 року.

Comments

[murasz.livejournal.com]

Мене в юності Віан теж вельми розчулив, і я теж давав його читати своїй тодішній (і теперішній) подрузі, і був гірко розчарований, коли вона його не оцінила ))) Хотілось би, може, й перечитати, але щось боюся, що тепер буду вже далеко не такий вражений...

[dmytrish.livejournal.com]

Про політкоректність — у Doctor Who на виставі Шекспіра та взагалі у середньовічному Лондоні (!) присутні мулати. Зблював.

Хоч, з другого боку, можливо, просто було лінь вибирати акторів-англосаксів, не знаю.

[archervarius.livejournal.com]

акторів-франкогаллів)))

в тексті нема вказівок на те, що Ніколя і Аліза бібізяни. тому печаль. а педералів взагалі жаль, там дуже іронічно і розуміюче до них Віан поставився

[svitanka.livejournal.com]

категорично не сприймаю Одрі Тоту, не вважаю її ані красивою жінкою ані гарною акторкою. Однак фраза про підтоптаність і вигляд на 40 років(?) попахує категоричністю 13-літнього підлітка. Це не Ромео і Джульєтти класична екранізація, врешті. Та навіть там деякі согрєшилі з куди старшими акторами. Акторка виглядає нормально на свій вік тридцять шототам.
категорично не сприймаю Дюріса. І фраза з інтервью з ним в Корі, що він мовляв новий Делон Франції - мене взагалі змусила ржать довго. Дюріс? Оце схоже на мишу нєчто - Ален Делон гагагагаг. Но опять же - "старичок середнього віку". Всьо же, тобі не 13-ть, нє? тоді питання зняті, чо. ПРєстарєлим навколо 30-літнім, куда там навіть зображати красиві історії кохання. А за 40-к треба накритися простинькою і повзти в знаному напрямку.

[archervarius.livejournal.com]

по пунктах відповім:

1. "категоричністю 13-літнього підлітка" - нижче в журналі є мої літакцентівські тексти, вони нейтральні як нота Ліги Націй. а тут стоїть тег "критиканство", який вказує на намір покидатися какашами.

2. "Та навіть там деякі согрєшилі з куди старшими акторами" - тут доречна цитата з Мартіна Ідена.

"и в условности должна быть реальность. Деревья, намалеванные на картоне и стоящие по бокам сцены, мы считаем лесом. Это условность, но достаточно реальная. Но ведь изображение моря мы не будем считать за лес. Мы не можем этого сделать. Это значило бы насиловать все наши чувства. ..

все впечатление мгновенно разбивается, как только я взгляну на сцену и увижу Тетралани, ростом чуть ли не в шесть футов и весом в его девяносто фунтов, и рядом Барильо, маленького квадратного человечка, с грудной клеткой кузнеца, и как оба они становятся в позы, хватаются за грудь и размахивают руками, словно обитатели сумасшедшего дома. А я должен себе вообразить, что это любовная сцена между юным принцем и прелестной принцессой. Нет, я протестую, Это нелепо. Это глупо. Это неестественно"

проблема не в вікові за паспортом, а у виразній "возрастности" акторів. Тоту виглядає у фільмі на 42, наскільки я тямлю у жіночому віці.

3. "старичок середнього віку". Всьо же, тобі не 13-ть, нє?...А за 40-к треба накритися простинькою і повзти в знаному напрямку." - не так прочитали. У мене є колега, який виглядає як старичок, хоча йому і 30 нема. Так і тут - річ не у віку, а в "інтерфейсі".

І да, мені не 13. Майже 30)

[svitanka.livejournal.com]

я ето, тойво, не в курсі була що у тебе теги відповідають за градус емоцій, я і не глянула шо за тег ) Про інтерфейс, це зрозуміло. Джонні Депп досі грає молодих людей без віку, сенкс гриму і новітнім технологіям.
У тебе прозвучала фраза яка пояснення про те що актори виглядають старо перекреслила напрочь Ітого замість красивої історії про юне кохання вийшла "любов кому за..." ТОість якщо тобі майже 30 то нівідать тобі красивої історії про юне (ібо ти вже дряхлий старєц) кохання, як своїх вух, тільки для "тих кому за"
Казати на 30-літню людину возрастний актор - це ейджизм махровєйший, як би та людина не виглядала. А Тоту за всієї моєї загальної нелюбові до облич з лобіком в два пальці - виглядає на свій вік. Малєнькая собачка, понімаєш -лі...

Цитата з Ідена годна, звісно, але я ж кажу, це не Ромео і Джульєтта. А Ромео он ич, даже Ді Капріо грав, а здавалось би куда вже не в касу інтерфейс. (і вік.) Ібо режисер так відіть. Умовність тут, на відміну, від цитованого уривку абсолютно удобоварімая. Чоловік і жінка. Кохання всє дєла. Ну, правда Гондрі забув проконсультуватися з ейджистським суспільством неньки. Тут має бути смайл, і він подразумєвається, але в країні і справді два бича - ейджизм і сексизм. На цьому фоні навіть махровий расизм оспіваний бібісі, і явно виявлений у цьому пості, теж -- мєркнєт.

Але загалом, емоції зрозумілі. Особливо якщо тобі до душі книжка. Екранізації ніколи не відповідають оригіналу. Ні за кастингом, ні за красою, та ні за чим. Ну хіба вже стопітсот раз згаданому шекспірівському твору один раз повезло. Але скільки було промашок. Ще один роздум про кастинг і "віковість": в наш час суспільство різко молодіє і стає інфантильнішим. За всієї поваги до 17-18-річних навряд чи знайдеться парочка яка б достовірно зіграла на екрані фатальне кохання. Та навіть просто як ти висловився - "юне кохання".

[archervarius.livejournal.com]

опять же, по пунктах:

1. " ТОість якщо тобі майже 30 то нівідать тобі красивої історії про юне (ібо ти вже дряхлий старєц) кохання, як своїх вух, тільки для "тих кому за"

Ні, йдеться тільки про конкретний випадок. Актори старі, і не дуже вдало зображають інфантильність. А інфантильність та юність - енто двє большиє разніци.

2. " Гондрі забув проконсультуватися з ейджистським суспільством неньки" - я лише фіксую своє враження, без жодних претензій на обєктивність.

3. "махровий расизм оспіваний бібісі, і явно виявлений у цьому пості" - так, я расист. Отой, що засуджується креаклами з Ельфійського Заходу.

4. Екранізації ніколи не відповідають оригіналу. Ні за кастингом, ні за красою, та ні за чим - та ну. Екранізації "Володаря перснів" та "Гаррі Поттера", ІМХО, прекрасні, саме за кастингом і красою. З розумних книг теж можна щось таке знайти. Обовязково подивлюся "Піну" 68-го року та японську "Хлою" 2001-го - для порівняння.

[svitanka.livejournal.com]

по четвертому пункту: ВП і ГП - це трохи інші жанри, до обговорюваного тобою жанру не дотичні. І потім, якщо в ВП раптом змінять всіх акторів, що гіпотетично зміниться? Там досить умовні всі описи облич, і на етапі кастингу я читала до фіга незадоволених воплєй від фанатів. Щодо ГП, то кастинг відбувався на етапі дитячої казочки - і так він був окейним. Чим далі йшов розвиток подій тим менше герої були схожі на прототипи. Просто до них всі звикли. Редкліфа зараз, в його нинішньому вигляді, ізвіняюсь, мало хто б вибрав на ГП, якби попередніх серій не існувало і раптом почали наново знімать сьому.
Коротше, тобі герої Піни - не в масть. А комусь і герої ВП. До речі, в Хоббіті мені Фрімен не дуже-то. От хто підтоптаний і потасканий. Хоча і симпатичний актор, чо.

[archervarius.livejournal.com]

мені герої Піни суперечать типажу. Це як худорлявий гном, прозорий хоббіт або негр-Боромир.

про Фрімена - мені ок. він і немолодий був на момент виходу з Краю

[(Anonymous)]

...а вказівки на те, що Н. і А. білі - є? Чи у Вас весь світ дефолтно білий, а також молодий, красивий, без каліцтв і бажано чоловічої статі? Просто цікаво.

[archervarius.livejournal.com]

Аліза - біла і навіть білявка, розділ 3, ковзани. і судячи з того, що Ніколя - брат її мами, він таки трохи далі від мавпи, ніж зобразив режисер.

І да, я нетолерантний расист. Мій правильний світ білий (крім джазу, баскетболу та бавовни), а також молодий, красивий, без каліцтв. Чоловіча і жіноча стать розподіляється як годиться.

[non-silencio.livejournal.com]

Несколько слов в защиту Гондри. А то уж искидали его «какашами». Мне кажется одно из ключевых достоинств экранизации – это удачно переданная сюрреалистичность. Честно сказать, я плохо помнила сюжет книги, когда шла смотреть фильм. Но атмосферу и мир, созданный Вианом, как ни странно остался со мной. Хаотичность, импровицазия, образность, присущая ему, на мой взгляд, передана удачно.

Да, возможно, актеры и староваты. Тоту вообще категорически не переношу. Они вносят некоторую грузность, отяжеляют. Кстати, возможно, поэтому вторая половина фильма кажется настолько тягостной и невыносимой. Уход из жизни юности всегда кажется более поэтичным, чем угасание героини бальзаковского возраста.

С другой стороны режиссер имеет право на собственное прочтение и интерпертацию, возможно это была попытка придать фильму большую рентабельность. Кто знает, может быть Одри Тоту была утверждена на основании результатов фокус-групп?:)) И если она не нравится нам с Вами, может быть она нравится кому-то еще?)))