Вони ідуть на дальнії болота, де різна водиться гидота!

[archervarius]

Без походів жити важко - ноги відсихають, а черево росте. До Карпат, на жаль, з Києва пертися далеко, на вихідні не покатаєшся (до Воловця можна, але з поїзда на роботу вже не виходить, не ті роки і сили). Тому вирішили з Сашком antitentyra сходити розвідати дрімучі ліси Київщини - якраз на два дні.



Практично від львівської траси тягнеться пояс лісу, яким, при певному рівні бажання та навичках орієнтування можна не виходячи пройти до Дніпра (або короткими перебіжками по полях - до кордону з Білоруссю). Туди і поїхали. По дорозі іржемо над партизанськими асоціаціями - в села заходити поночі, вішати голів сільради та дільничних, українізувати вчительок російської мови. Чи над подерв'янськими - "вони ідуть на дальнії болота, учитель атеїзму їх веде..."


Готуємося до виходу. Зліва - "ізбушка пацавата"

Стартували з села Комарівка з двома маленькими рюкзачками (намет і спальники + трохи харчу). Обладнання олдскул - карта-півторашка і компас, ніяких жепеесів (готуюся до Gorgany race-2014).

Лінія в лісі з мисливською вишкою

Ще тепло, але в лісі вже понуро - листя впало, гриби померзли, вогко і темно. Полісся зразу показує норов - рухатися навпростець нереально, насадження захаращені, у низинах скрізь стоїть вода, тому доводиться рухати по лініях (умовних лісових дорогах між квадратами насаджень) та грунтовками. Це суттєво знижає включеність в ліс, але іншого варіанту немає, хіба ломитися через багна і кущі з мінімальною швидкістю.

Карта походу, клікабельна. Ходіння лініями не відображене, тільки азимути

Супутникові карти показали, що насправді ліс дуже нерівномірний - є великі порубки (переважно з молодняком), смуги різних порід дерев, швидкозмінювані квадрати. Але все одно оку зачепитися важко, доводиться постійно звірятися з компасом, і водночас іти фіксованими дорогами. Місцевість горбиста, грунт піщаний - по верху іти приємно, як тільки вниз - багнюка.


Болото, гидке і мокре

Втім, орієнтуватися виходить добре, ми гарно входимо у "ворота" між Хомівкою і Кодроторфом - і наштовхуємося на величезну порубку під лінії електропередач. За нею - діюча залізниця, якої нема навіть на свіжих картах. Сашко розповів, що тут є колись секретне військове містечко Макарів-1 (фото). Про всяк випадок пробігли через відкрите місце і заникалися в кущах, а пізніше нагуглили, що зараз там відкрите смт Городок. Втім, на жодних картах воно не підписане (хоча містечко чимале, на Вікімапії позначено чимало об'єктів), а намальоване лише на карті Візікома (у Яші та Гугла немає, на друкованих нема). Населення - біля 3к, колись стояла ядерна зброя, зараз відслідковують сейсмічну активність, працює завод ЗБВ.


Ти залізку на карті бачиш? І я не бачу. А вона є.

В Городок не зайшли, натомість розслабилися - і вийшли чітко на село Кодру. Ліс підходить буквально під хати, ми його оперативно обійшли - і почимчикували далі. На кількох порубках і просто біля доріг бачимо мисливські нумеровані вишки. Як говорить інтернет, у місцевих лісах "фактична чисельність таких мисливських тварин, як лось, олень і козуля менше від оптимальної або наближається до неї. Чисельність кабана в 1,5-2,5 рази більша від оптимальної... Мисливські тварини, які занесені до Червоної книги України на території лісгоспу представлені наступними видами: рись, норка вільна, тхір чорний і інші". Нам явно світить стати жертвами або двократного кабана, або чорного тхоря. "Зате гадюки є і кровожадна рись!"


Осінь в лісі

Сашкові починають здавати ноги (настукав з незвички офісного буття ступні), а на ліс падає темрява, з 5 вечора стає все моторошніше - лінії подекуди ледве видно, а загнатися в болото поночі геть не хочеться. Ідемо з ліхтарями, і чуємо поблизу села Мигалки дикі крики якогось місцевого ідіота. Воно ніби і непроблемно, але незатишно - проходимо швидше, і бачимо перед собою місцеву дорогу. По ній, як на замовлення, їде "Нива" пана лісника, який відразу зупинився і поцікавився, хто ми, куди йдемо, і чи знаємо місцевість. Сподобалася фраза: "Ви від когось ховаєтеся?" Ага, від покращення. Переказав йому карту місцевості скоромовкою, "Нива" зникла за поворотом, де, крім мужика, кричала і жінка (намагалася його заспокоїти), а ми сховалися за пагобком і стали на ночівлю. Поруч зачаїлося болото, у якому цілком може жити міфологічна потвора Альонушка.


Це моя земля і мій грибочок

Довгий теплий вечір у лісі ховає масу задоволень, головне з яких - чудова дружня бесіда біля вогнища. І недолік - пляшка хересу скінчилася ще до моменту постановки намету) Спалося тепло і затишно донесхочу.


Готова каша вже готова

Побутове: готова гречка з тушонкою сподівань не виправдала - гріти без каструлі незручно, підгорає. Тушонки в ній мало (хоча ГОСТ, і вищий сорт, і вартість як у чистого м'яса). Воду тарабанили з собою - 6 літрів, за два дні використали 4,5, хоча їли тричі з чаєм. Западло, відоме зі сплаву - води навколо багато, але питну треба нести. Навіть у місцевих струмках вона чайного кольору.


Ранок у лісі, схоже на ужастік

Зранку стало зрозуміло, що одним ходуном у нашому мікрозагоні стало менше. Простіше кажучи, ніхто вже нікуди не йде(( Зібралися, трохи посумував - а потім перейменували похід на прогулянку і пішли у найближче село по пиво. До Пісківки - біля 7 км, по дорозі знайшли здоровенні 130-річні сосни поруч із мисливським клубом "СКС". Смт Пісківка, у якому знаходиться станція електрички Тетерів - досить понуре поселення, де добротні хатки чергуються з розваленими дерев'яними, а місцеві катаються на "Уралах" або на китайських дирчиках.


Сосні більше 130 років

Час до електрички згаяли у приязній бесіді, півтори години в тязі - і ми на Борщагівці. Win чи Fail - сказати важко, за емоційними враженнями - однозначно позитивно сходили.


Будні смт Пісківка


Ідея з фарбами прикольна

Висновки: місця хороші, дуже добрі для велотуризму (дороги та лінії укатані, села є скрізь), для пішого - не дуже. Зануритися у лісову гущу важко - вона непрохідна навіть у посадженому лісі, а ходити лініями щастя мало. Макарів-1, він же Городок - це цікаво. Дякую Сашку за компанію, Богдану - за транспортування до Комарівки!

Comments

[nik-adams.livejournal.com]

Влітку там мабуть приємніше. Принаймні, сухіше:). Осінь не найкраща пора для піших прогулянок по бездоріжжю.

[archervarius.livejournal.com]

у всякого мгновенья - свой резон)

влітку там комарва літає як мєссєршміти. крім того, стояло питання "вигадати щось на міжсезоння". але взагалі треба було на велосипедах їхати, пісочок уже утрамбований.

[lesya123.livejournal.com]

скільки у лісі ходила - завжди дорогами. щоб ходити навпростець - такого наче ніде нема.

а лісник - як шериф у американських фільмах)

[nik-adams.livejournal.com]

А, так, про комарiв я геть забув. А ще ж мошка... А взимку куди збираєтеся?

[archervarius.livejournal.com]

за часи бігання по Карпатах (а ходимо ми переважно "в лоб") я якось навіть не здогадувався про лінійність лісів...

[archervarius.livejournal.com]

лижі, звичайно ж. куди - подивимся

[lesya123.livejournal.com]

на рівнинній Україні майже всі ліси - насаджені. розбиті по квадратам, рядки ще є. заблудитися теж можна, але коли бачиш рівний рядок дерев - то якось затишніше.

"в лоб" - актуальне коли ліс - екзотика, коли хочеться щоб відчуттів від перебування в лісі було якнайбільше.

а той, для кого ліс - будні, шукає більш комфортних шляхів, і вони зовсім не скучні - навіть у побитому на квадрати лісі треба вміти орієнтуватися. :)

[antitentyra.livejournal.com]

Старий, гарно все описав, перечитав із задоволенням.
Стосовно Win чи Fail - для мене однозначно Win. Ми в жодному поході так багато не спілкувалися, здається обговорили все на світі. Приємний вечір, тепла та зручна ніч і два дні цілющого свіжого повітря. Не добрали дещо кілометраж, але висновок зроблено - взуття має бути з товстою підошвою.

[archervarius.livejournal.com]

ми добре орієнтуємося, як для аматорів. в лоб - просто лінії однакові в усіх лісах. ну лінія, сміттям присипана, кущі по боках. але це так, враження.

[archervarius.livejournal.com]

плюсую, емоційно було дуже тепло і класно.

скажімо так: як прогулянка win, похід - fail

[Инна Кондратец (from livejournal.com)]

Із задоволенням ознайомилась з Вашою подорожньою рефлексією. Нотатки чудово написані - дотепно, щиро, з почуттям...
Дякую за задоволення...Самій захотілось в похід...

[archervarius.livejournal.com]

дякую)