![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusЧи знали ви, що Борщагівка відома з часів козацтва? Князь Ігор не їздив по сучасному Боричевому (а літописець не помилявся)? З Києва до Вишгорода киян возили на дирижаблі? На початку століття порнуху показували киянам публічно? Чоколівський бульвар отримав назву від доброго підприємця?
Знайшов сей дивний манускрипт в "Є". Видана у 1997 році книга зроду не бачила редактора (купа помилок у тексті), але принесла масу задоволення)
Отже, Рибаков М. "Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва"
Книга, присвячена минувшині Києва, складається з трьох частин:популярної, адміністративної та культурної. У першій подано оповіді про історію різних частин сучасного Києва, у другій - шлях становлення управління містом, у третій - історія київського театру, кіно, звукозапису тощо.
Викликають повагу посиланя на архівні джерела. Автор явно добряче посидів у архівах, вишукуючи деталі.
Викладу кілька цікавинок (коротко). ЯБМБ (якщо баян, мені байдуже)
Перша частина:
- перший етап робіт над Володимирською гіркою закінчився у 1849 році, а у 1853 встановили пам'ятник Володимиру (за авторством П.Клодта, автора коней в Пітері). Проте ще 50 років парк був захаращений. У 1863 році купець Кокорєв подарував 1000 рублів на альтанку, але про гроші забули. Протягом 30 років вони лежали в банку і росли, поки в 1898 на них не зробили аж дві альтанки (вони досі стоять - одна на Андріївському, друга на гірці).
- на Володимирській гірці було два кінотеатри: один дореволюційний, на верхньому майданчику, другий за СРСР, літній
- коли Поділ згорів у 1811, реконструйованим вулицях почали давати історичні наймення. Як виявилося, такі самі назви уже існували у Верхньому місті - так 50 років і жили.
- сучасний Боричів узвіз отримав назву лише у 1863 році. Підозрюють, що літописний "Боричів" - це сучасний Андріївський, а сучасний Боричів "примазався"
- на млині Бродського на Поштовій площі (тепер читалка і книгосховище Парламентки), там де Нескафе реклама, працював вантажником Лазар Каганович
- до 1860-х на Андріївському був район борделів. Але їх перенесли на Байкову гору (вулиця Ямська) на прохання жителів, які хотіли гешефту. Через 20 років жителі "Ямки" завили від морального клімату в районі і просили вернути все як було). Назва роману Купріна "Яма" - якраз звідти
- Лук'янівка веде назву від 17 століття
- до 1900-х на Лук'янівці не було нормальних вулиць, народ жив по узгір'ях ярів по хуторах
- Байковий цвинтар (і гора) - від прізвища генерала Байкова, героя наполеонівської війни. А поховано його у Петербурзі
- Більшість робітничих районів правого берега (Солом'янка, Чоколівка, Шулявка) сформувалися в пореформенні часи, коли почала розвиватися промисловість. Спочатку там були хрущоби, а потім потроху облагородилося
- Чоколов - бізнесмен і меценат, який очолив артіль робітників, щоб їм дали землю для будівництва ділянок
- Борщагівка - від річки Борщівки (пізніше Борщагівки), назва відома з 16 століття як мінімум
- більшість назв лівого берега відомі з 17 століття
- острів Гідропарк - недавній, утворився у 1853 році під час повені, коли Дніпро утворив новий рукав
Друга частина містить цікаві відомості про губернаторів та інших керівників міста, систему поділу на райони та назви вулиць.
- нецентральні райони отримали нормальну систему вулиць і номерів під час гонінь на революціонерів у 60-х роках ХІХ століття. Для пошуків людей були потрібні надійні довідники, плани міста тощо. До цього поділ відбувався за історичними місцевостями.
Третя частина розповідає про існування Літературно-мистецького товариства, кінотеатрів, театрів, спорту, звукозапису.
- українське мистецтво було модне в Києві з 20-х років ХІХ століття. Театри ставили українські драми, опери, оперетки (щоправда. не завжди високої якості). Українські драми грали, зокрема, російські та польські трупи.
- перше кіно в Києві показали в 1896 році (через рік після першого кіносеансу братів Люм'єр)
- в 1905 році в місті було 3 кінотеатри, в 1911 - 28, в 1914 - 34
- з початку ХХ століття в кіно показували порно: після 11 вечора, дорого і тільки для чоловіків
- в 1907 році в Києві було знято короткометражну сценку "Кочубей"
- в 1910 році в Києві працювала фабрика запису грамплатівок. Самі ж платівки широко продавалися з початку століття. Шикарний музичний магазин був на Хрещатику, 52
- перше фото панорами Києва зроблено у 1853 році (фотографували Ланцюговий міст). Наприкінці 60-х у місті було понад 20 фотомайстерень. Одного з найвідоміших панорамістів звали Володимир Висоцький.
- перша російська олімпіада пройшла в Києві у 1913 році і була приурочена до першої всеросійської промислової виставки
- секцію повітроплавання засунвали у Києві в 1905 році. Вона стала джерелом, звідки вийшли численні пілоти та авіаконструктори початку століття
- у 1911 році Ф.Андерс возив бажаючих у Вишгород на дирижаблі)
Висновок: дуже цікаво і приємно. Рекомендується усім.
Знайшов сей дивний манускрипт в "Є". Видана у 1997 році книга зроду не бачила редактора (купа помилок у тексті), але принесла масу задоволення)
Отже, Рибаков М. "Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва"
Книга, присвячена минувшині Києва, складається з трьох частин:популярної, адміністративної та культурної. У першій подано оповіді про історію різних частин сучасного Києва, у другій - шлях становлення управління містом, у третій - історія київського театру, кіно, звукозапису тощо.
Викликають повагу посиланя на архівні джерела. Автор явно добряче посидів у архівах, вишукуючи деталі.
Викладу кілька цікавинок (коротко). ЯБМБ (якщо баян, мені байдуже)
Перша частина:
- перший етап робіт над Володимирською гіркою закінчився у 1849 році, а у 1853 встановили пам'ятник Володимиру (за авторством П.Клодта, автора коней в Пітері). Проте ще 50 років парк був захаращений. У 1863 році купець Кокорєв подарував 1000 рублів на альтанку, але про гроші забули. Протягом 30 років вони лежали в банку і росли, поки в 1898 на них не зробили аж дві альтанки (вони досі стоять - одна на Андріївському, друга на гірці).
- на Володимирській гірці було два кінотеатри: один дореволюційний, на верхньому майданчику, другий за СРСР, літній
- коли Поділ згорів у 1811, реконструйованим вулицях почали давати історичні наймення. Як виявилося, такі самі назви уже існували у Верхньому місті - так 50 років і жили.
- сучасний Боричів узвіз отримав назву лише у 1863 році. Підозрюють, що літописний "Боричів" - це сучасний Андріївський, а сучасний Боричів "примазався"
- на млині Бродського на Поштовій площі (тепер читалка і книгосховище Парламентки), там де Нескафе реклама, працював вантажником Лазар Каганович
- до 1860-х на Андріївському був район борделів. Але їх перенесли на Байкову гору (вулиця Ямська) на прохання жителів, які хотіли гешефту. Через 20 років жителі "Ямки" завили від морального клімату в районі і просили вернути все як було). Назва роману Купріна "Яма" - якраз звідти
- Лук'янівка веде назву від 17 століття
- до 1900-х на Лук'янівці не було нормальних вулиць, народ жив по узгір'ях ярів по хуторах
- Байковий цвинтар (і гора) - від прізвища генерала Байкова, героя наполеонівської війни. А поховано його у Петербурзі
- Більшість робітничих районів правого берега (Солом'янка, Чоколівка, Шулявка) сформувалися в пореформенні часи, коли почала розвиватися промисловість. Спочатку там були хрущоби, а потім потроху облагородилося
- Чоколов - бізнесмен і меценат, який очолив артіль робітників, щоб їм дали землю для будівництва ділянок
- Борщагівка - від річки Борщівки (пізніше Борщагівки), назва відома з 16 століття як мінімум
- більшість назв лівого берега відомі з 17 століття
- острів Гідропарк - недавній, утворився у 1853 році під час повені, коли Дніпро утворив новий рукав
Друга частина містить цікаві відомості про губернаторів та інших керівників міста, систему поділу на райони та назви вулиць.
- нецентральні райони отримали нормальну систему вулиць і номерів під час гонінь на революціонерів у 60-х роках ХІХ століття. Для пошуків людей були потрібні надійні довідники, плани міста тощо. До цього поділ відбувався за історичними місцевостями.
Третя частина розповідає про існування Літературно-мистецького товариства, кінотеатрів, театрів, спорту, звукозапису.
- українське мистецтво було модне в Києві з 20-х років ХІХ століття. Театри ставили українські драми, опери, оперетки (щоправда. не завжди високої якості). Українські драми грали, зокрема, російські та польські трупи.
- перше кіно в Києві показали в 1896 році (через рік після першого кіносеансу братів Люм'єр)
- в 1905 році в місті було 3 кінотеатри, в 1911 - 28, в 1914 - 34
- з початку ХХ століття в кіно показували порно: після 11 вечора, дорого і тільки для чоловіків
- в 1907 році в Києві було знято короткометражну сценку "Кочубей"
- в 1910 році в Києві працювала фабрика запису грамплатівок. Самі ж платівки широко продавалися з початку століття. Шикарний музичний магазин був на Хрещатику, 52
- перше фото панорами Києва зроблено у 1853 році (фотографували Ланцюговий міст). Наприкінці 60-х у місті було понад 20 фотомайстерень. Одного з найвідоміших панорамістів звали Володимир Висоцький.
- перша російська олімпіада пройшла в Києві у 1913 році і була приурочена до першої всеросійської промислової виставки
- секцію повітроплавання засунвали у Києві в 1905 році. Вона стала джерелом, звідки вийшли численні пілоти та авіаконструктори початку століття
- у 1911 році Ф.Андерс возив бажаючих у Вишгород на дирижаблі)
Висновок: дуже цікаво і приємно. Рекомендується усім.
