Після трьох тижнів безперестанного нидіння над працями теоретиків постмодерну я ще більше закоренився у кошерності формалістичної критики. Є істина в тому, що навколо все є текст, але не все є гарний, якісний текст.
Як відомо, всі без винятку люди розбираються в політиці, економіці та педагогіці. Останнім часом цей список доповнюється літературою. Для руху пальців буду розбирати улюблені зразки поезії. Якщо комусь буде корисно - на здоров'я.
Володимир Маяковський. Уривок з поеми "Хорошо!"
Заувага: останнім часом всі почали дружно співати, що рання творчість Маяковського краща, ніж пізня. Відзначу, що багато місць з пізньої творчості, незважаючи на заангажованість, є добрими зразками поезії.
В уривку, що буде розібрано, Маяковський розповідає про евакуацію Севастополя в 1920 році, якою керував Петро Врангель (тоді з Криму прямувало у невідомість дворянство і співчуваючі). Відомо, що воєначальник, як гідний капітан, покинув місто одним з останніх. Педівікія каже, що евакуація Севастополя була організованою, на відміну, скажімо, від Новоросійська. Будемо вважати, що тут художня правда перевищує життєву (як у "Мцирі").
Текст:
Одна деталь описує весь пейзаж - місто закрите білим тліном. Дим пожежі та бою, туман - все сплелося в деталі, яка свідчить: міста, такого яким воно було, вже немає.
В описі останніх дій Врангеля (ворога) Маяковський проявляє такт і повагу (тут варто згадати наших борзописців). Генерал прощається з рідною землею з гідністю героя.
Висновок: зі способів художньої оповіді (пряма розповідь, концентрація через деталь і через троп), Маяковський надає перевагу яскравим, ємким деталям. Образність доповнює деталі, а пряма оповідь передає малозначущі, зв'язні частини. Крім того, автор активно використовує можливості ритму - він пов'язаний не лише з оповіддю, а й з героями. Завдяки тонко підібраним деталям широкі картини, портрет та переживання головного героя вдається передати кількома словами.
Будучи цілковито реалістичним у відображенні дійсності, текст будує картину в уяві читача, чим наближається до модерністської парадигми художності (залишаючись при цьому цілковито прозорим, доступним кожному).
Як відомо, всі без винятку люди розбираються в політиці, економіці та педагогіці. Останнім часом цей список доповнюється літературою. Для руху пальців буду розбирати улюблені зразки поезії. Якщо комусь буде корисно - на здоров'я.
Володимир Маяковський. Уривок з поеми "Хорошо!"
Заувага: останнім часом всі почали дружно співати, що рання творчість Маяковського краща, ніж пізня. Відзначу, що багато місць з пізньої творчості, незважаючи на заангажованість, є добрими зразками поезії.
В уривку, що буде розібрано, Маяковський розповідає про евакуацію Севастополя в 1920 році, якою керував Петро Врангель (тоді з Криму прямувало у невідомість дворянство і співчуваючі). Відомо, що воєначальник, як гідний капітан, покинув місто одним з останніх. Педівікія каже, що евакуація Севастополя була організованою, на відміну, скажімо, від Новоросійська. Будемо вважати, що тут художня правда перевищує життєву (як у "Мцирі").
Текст:
На рейде
транспорты
и транспорточки,
драки,
крики,
ругня,
мотня, -
бегут
добровольцы,
задрав порточки, -
чистая публика
и солдатня.
У кого -
канарейка,
у кого -
роялина,
кто со шкафом,
кто
с утюгом.
Кадеты -
на что уж
люди лояльные -
толкались локтями,
крыли матюгом.
Забыли приличие,
бросили моду,
кто -
без юбки,
а кто -
без носков.
Бьет
мужчина
даму
в морду,
солдат
полковника
сбивает с мостков.
Наши наседали,
крыли по трапам.,
кашей
грузился
военный ешелон.
Хлопнув
дверью,
сухой, как рапорт,
из штаба
опустевшего
вышел он.
Глядя
на ноги,
шагом
резким
шел
Врангель
в черной черкеске.
Город бросили.
На молу -
голо.
Лодка
шестивесельная
стоит
у мола.
И над белым тленом,
как от пули падающий,
на оба
колена
упал главнокомандующий.
Трижды
землю
поцеловавши,
трижды
город
перекрестил.
Под пули
в лодку прыгнул...
- Ваше
превосходительство,
грести?-
- Грести!-
Let's the tournament begin! Коментоване читання.
На рейде
транспорты
и транспорточки,
драки,
крики,
ругня,
мотня, -
бегут
добровольцы,
задрав порточки, -
чистая публика
и солдатня.Маяковський бере епічний стиль - широкий рядок, розлогий ритм. Опис панічного відступу - натовп народу втікає з міста морем. Автор починає з картини рейду (акваторії порту), заповненої посудинами, де кожна - транспорт (або хоча б транспорточок) для втечі. І у цій втечі знищується все людське, яким так любила козиряти "чиста публіка". Ряд спадних синонімів відразу кидає читача у вир подій - перше, що він бачить - це бійка. І деталі меншого калібру - крик, лайка, шарпанина. Поет іронізує з благородних "добровольців", які зараз об'єднані єдиним поривом - задерши штанята (контраст "добровольцы - порточки"), врятувати власний зад.
У кого -
канарейка,
у кого -
роялина,
кто со шкафом,
кто
с утюгом.
Кадеты -
на что уж
люди лояльные -
толкались локтями,
крыли матюгом.Картина втечі продовжується через знущання над політичними опонентами - конституційними демократами. Ті, хто вчора хотів конституції і порядку, сьогодні хоче лише врятуватися будь-якою ціною. Втім, художність уривка нижча, ніж інших.
Забыли приличие,
бросили моду,
кто -
без юбки,
а кто -
без носков.
Бьет
мужчина
даму
в морду,
солдат
полковника
сбивает с мостков.Перші 2 рядки - підводка до квінтесенції панічної втечі, де прагнення жити знищує всі можливі ієрархії. Автор вибирає головні для білого руху (солдатська честь і джентельменство) . Цікаво, що ці два міфи досі є розхожими при зображенні людей і епохи. А тут втеча і стильовий контраст: "благородний" мужчина лупить "благородну" даму в морду - а що, жити хочеться. І солдат "рад-стараца-ваш-сковородіє" готовий власними руками задушити начальника. Всі ці умовності - всього лиш "приличие" і "мода", які легко забуваються, як тільки
Наши наседали,
крыли по трапам,
кашей
грузился
военный ешелон.Рядки підводять підсумок. В маленькому тексті це була б "затичка", у епічній поемі - можна ;)
Хлопнув
дверью,
сухой, как рапорт,
из штаба
опустевшего
вышел он.
Маяковський відразу бере високу ноту, художня і смислова насиченість рядків потужна. Сухо рапортують про невдачі - і тепер із покинутого міста, порожнього штабу (якщо штаб евакуювали - діло труба) виходить герой фрагмента. Виходить, грюкнувши дверима в прямому сенсі - в переносному насолити більшовикам змоги уже немає.
Глядя
на ноги,
шагом
резким
шел
Врангель
в черной черкеске.Автор міняє ритм розповіді. Замість епічного розповідного - короткий, рубаний ритм, який одночасно нагадує військовий барабан і ритм швидкого ходу. Він - це Врангель, головнокомандуючий відступаючих військ. Усю бурю, яка панує в душі командира (сором, злість, прикрість поразки, мовчазне ненависть до себе), поет передав двома деталями, що описують ходу: глядя на ноги і шагом резким. Важлива деталь: світ імперії зруйновано, всі її звичаї - розтоптані. І лише Врангель незмінний, як завжди - в чорній черкесці, не біжить - а крокує вулицею.
Город бросили.
На молу -
голо.
Лодка
шестивесельная
стоит
у мола.Як добрий капітан, командир залишає місто останнім. Автор послаблює насиченість тексту, вставляючи оповідний фрагмент.
И над белым тленом,
как от пули падающий,
на оба
колена
упал главнокомандующий.
Трижды
землю
поцеловавши,
трижды
город
перекрестил.
Под пули
в лодку прыгнул...
- Ваше
превосходительство,
грести?-
- Грести!-Напевне, найсильніший фрагмент, локальний пуант (закінчення). Автор знову міняє ритм - втретє, повертаючи оповіді епічність, неспішність. Одна деталь описує весь пейзаж - місто закрите білим тліном. Дим пожежі та бою, туман - все сплелося в деталі, яка свідчить: міста, такого яким воно було, вже немає.
В описі останніх дій Врангеля (ворога) Маяковський проявляє такт і повагу (тут варто згадати наших борзописців). Генерал прощається з рідною землею з гідністю героя.
Трижды
землю
поцеловавши,
трижды
город
перекрестил.Як прощався Врангель насправді - знає тільки мол. ВВМ сам домалював яскраві деталі картини прощання - благословення міста і тугу за рідною землею. Причому генерал не каже жодних слів - вони зайві. Далі за текстом - голе, безсловесне закінчення. Врангель сідає у човен і уже не командує, а просто погоджується. Але тон - окличний- головнокомандувача не зламали.Висновок: зі способів художньої оповіді (пряма розповідь, концентрація через деталь і через троп), Маяковський надає перевагу яскравим, ємким деталям. Образність доповнює деталі, а пряма оповідь передає малозначущі, зв'язні частини. Крім того, автор активно використовує можливості ритму - він пов'язаний не лише з оповіддю, а й з героями. Завдяки тонко підібраним деталям широкі картини, портрет та переживання головного героя вдається передати кількома словами.
Будучи цілковито реалістичним у відображенні дійсності, текст будує картину в уяві читача, чим наближається до модерністської парадигми художності (залишаючись при цьому цілковито прозорим, доступним кожному).
no subject
Date: 2010-08-27 04:31 pm (UTC)no subject
Date: 2010-08-27 04:32 pm (UTC)no subject
Date: 2010-08-27 04:33 pm (UTC)no subject
Date: 2010-08-27 04:35 pm (UTC)