Автоподорож Київ - Одеса - Білгород - Вилково. День 2

[archervarius]

У попередній серії: команда автомандрівників на червоній "Славуті" за два дні досягла приморської перлини, пройшла підземними дорогами партизан, побачила Французький та Приморський бульвари, заблукала на темних припортових дорогах та зупинилася у темному лісі...



День 2.

О 8-й я з каністрою прогулявся по воду до села Шабо, де порадили заїхати в центр культури вина (ця точка була в маршруті як варіативна). Погода порадувала - сліпило травневе сонце, екіпаж довго вигрівався на траві і вартувало чимали зусиль загнати усіх в "Славуту" і рушити вперед. На базарі села Шабо у колоритної бабці розжилися непоганим домашнім вином і домашньою бринзою.


Приємно прокинутися сонячного ранку...

Центр культури вина відразу приємно вразив: охайна сучасна будівля, вичерпна консультація про екскурсію, приязність до відвідувачів. Найбільше підкупив євронужник посеред села) Намітили прибути на початок о 16.00 і чкурнули в Білгород-Дністровський.


Білгород з тилу

Аккерманська фортеця (XIII-XV століття, найбільша в Україні) -  як завжди чудова. Великий двір з гайком, де можна полежати на сонечку, внутрішній двір і цитадель вражають могуттю. Краєвиди на лиман захоплюють. А от організація - безалаберна. Шашлики і бухло на території фортеці - запросто, а от путівників, довідників, (свят-свят) аудіогідів - катма. Вільних екскурсоводів, як виявилося, просто немає, тому єдиний варіант - приєднуватися до групи (вхід - 5 грн, екскурсія + 5 грн/рило).


Великий двір

При вигляді групи всі посмутніли: 30 московських школярів, стримувати яких вчителям не дуже вдавалося і хотілося. В нашому екіпажі - 2 колишні педагоги, тому довелося прийти на допомогу у власних же інтересах (так, мені довелося зупиняти спробу 12-річного ідіота стрибнути з 3-метрової стіни).


Цитадель

Прогулянка тривала близько години, казьонна розповідь містила досить корисної та цікавої інформації. Після закінчення ми з радістю залишили малолітніх москвичів і пішли гуляти.


Прохід крізь час

Білгородська фортеця дає практично необмежені можливості полазити по стінах - доглядачі ігнорують екстремалів. Велика територія, відсутність дерев'яних галерей, наявність сходів та щербатий вапняк перетворюють фортецю на захоплюючий полігон зі стінолазіння, чому було присвячено годину (на жаль, зробити хоч одну стіну зі страховкою ніхто не здогадався).


Спробуй візьми штурмом


Історична башта, протитуристичний паркан

Із офіційних задоволень - нехитра кухня шашличної, арбалет і лук, історичні костюми для фото. Для VIP-клієнтів - постріли з гармати. Загалом у фортеці можна з приємністю провести 2-3 години (якщо без пікніка).

Ні діоптричного, ні коліматорного - складно

Фірмовий рецепт: навіть якщо певний замок бачений-перебачений і наповнений туристами, обійдіть його навколо - отримаєте масу вражень. Наповнена туристами Білгородська фортеця зовні виявилася суворою. Особливо вразили включені в структуру стіни виходи вапняку. З незрозумілою метою обхідний шлях було перегороджено півтораметровим парканом. Біля самого виїзду на бічну вулицю місцева публіка на авто розкладала пікнічки.

Після обходу пам'ятки на багажнику сервіровано похідний дастархан: вино, бринза і лаваш. І дорога повела назад в Шабо.


Тарас і каміння


Катруся і лиман

Центр культури вина Шабо - облагороджений винзавод, територію якого вилизали до блиску, посадили садочок з квітами і ділянку винограду, поставили співаючий фонтан та зробили експозицію історії вина та історії винарства в місцевості. Відвідувачів пускають майже у всі закутки.


Міні-плантація

Садочок на території заводу

Розквіт виноградарства у Шабо пов'язаний з переселеними сюди у XVIII столітті швейцарцями, які посадили виноградники та почали робити вино. Колонія існувала до кінця 30-х, поки вусатий цар не вигнав їх з країни. Після війни завод робив цілющі радянські шмурдяки, а зараз його купили грузини і роблять непогане вино та коньяки.


Так жили прості україно-швейцарці

Експозиція розміщена у колишньому цеху. Показують схеми, діаграми та експозиції від Давньої Греції по сьогодні. Особливо цікавий грузинський куточок вина із закопаними глечиками та кабінет радянського начальника.


Так робили грузинське вино


Так роблять вино сучасне


Діогену би сподобалося: подвійні стіни, контроль температури...

Заводять у підвали - старовинні з порожніми бочками та королівським автографом на стіні (справжнього короля, румунського) та сучасні з хересом (до бочок не пускають, вони за склом).

Показують цехи, де чавиться виноград, бродить сік, відстоюється готове вино (точний процес забув), коркуються пляшки.


Готовий продукт

Особливо цікаво у триповерховому виносховищі з рядами здоровенних бочок. Що особливо важливо - веде екскурсію технолог підприємства, і його розповідь нехай менш пафосна і літературна, зате точна і правдива. В кінці екскурсії пропонується дегустація (ми пожаліли водія і не пішли) та візит до винного бутіка, де за помірні ціни можна купити незле вино. Принаймні, всі три пляшки, куплені там, були добрими на смак.

Після Шабо дорога Е87, М15 повела до Вилково. Але не все райдужно: Льошка і Катруся умудрилися захворіти і "Славута" перетворилася на лазарет на колесах. Вони кашляли, чхали, червоніли і пропонували повертати на Київ. Але Дао наказувало: вперед.

Вся Одещина на майовку цвіла бузком і тюльпанами. Я вперше бачу стільки тюльпанів - червоногарячих, здоровенних як серпневі яблука, прямо на вуличних клумбах. В Татарбунарах ми спинилися, щоб купити ліків - крізь запах довелося буквально пливти.


Одещина цвіте і пахне

У с.Спаському ми з'їхали з траси на місцеву до Вилкового. Це був копєц: яма на ямі, глибиною до 20 сантиметрів, масиви ям інколи перегороджували всю дорогу. Відразу при з'їзді з траси помітно, що села в глибинці бідніші. За с.Струмком стали на ночівлю на березі гарного озера, як завжди в темноті при світлі фар поставили намет і причастилися дарами Шабо. Хворі члени екіпажу трохи очуняли і захотіли в Вилково.

Далі буде...

Comments

[oksana-kalyta.livejournal.com]

Дуже цікаво:_ Треба поставити Білгород у найближчі плани:))