Хулє, Івасю!

"Нам кажуть: треба спуститися нижче, к народу.
Але чим нижче - тим просто волосся більш кучеряве"
(А.Середа)

За що люблю пацаватий матюкливий шар фольклору - так за те, що об його скелі розбиваються усі великомудрі теорії. Коли я чую слово культура, моя рука тягнеться до браунінга "постмодернізм" та "інтертекстуальність", хочеться голосно проспівати:

Опа! Опа!
Сраслась п*зда и ж*па!
Этого не может быть -
промежуток должен быть!

А розгадка проста - відчуття здорового глузду, приземлення) Так Гаргантюа оросив зі свого "незрівнянного  гульфика" паризьких добродіїв. Дєбрі теорії легко прорубуються дотепним факом. Так два матроси з незарядженою гвинтівкою розігнали Думу в 1917)

Подібний ефект має дитячий фольклор.

Люлі-люлі-люлі,
чужим діткам дулі!
Баран-баран-буц)