По Драчу

"Як в нації вождя нема, тоді вожді її - поети" (Маланюк). Цікаво, що якщо в нації вже є повна колода мудозвонів, то поети - все одно мудаки.

25 березня відомий совість нації Іван Драч закликав усіх націонал-демократів бігти в обійми Тимошенко, «протистояти темній антиукраїнській хвилі, яка накочується на нашу землю» і організувати народний опір «спробам Януковича і його команди змінити хід української історії ХХІ сторіччя, відібрати у нашого народу його культурно-національні та історичні цінності»

Через 2 тижні він же на врученні Шевченківської премії сидів поруч з хамом, а потім переказував через журналістів компліменти знавцю Чехова і Анни Ахметової: «Я знаю, що він сам і співає, і пише вірші. Він мені читав свої вірші, коли вже був прем`єром. Один присвячений товаришеві, який загинув у лаві...»

Ото встав би ТГШ 9 березня, та взяв би добру ломаку, і вломив би добрячих звіздулів драчливій ентелехенції.