Країна мрій у світі жорстокої реальності (дещиця фоток)

У неділю вибрався з коханою на "Країну мрій". Уже пару років мене не дуже тягне на фести, але хотілося показати коханій національну культуру. Востаннє на цьому фесті був 2 роки тому - це було свіжо та цікаво.

Була цікава погода - сонце і дощ (як кажуть у нас в селі, ангел сцить. Відголосок суботньої зливи, яка розігнала перший день фесту.

Отже, цьогорічна "Країна мрій" (дадада, організатор фестивалю Олег Скрипка) вперше була платною. 30 грн вхід, 100 - партер (місце на великій сцені). За два роки майже нічого не змінилося (а якщо змінилося - то в гірший бік).


А віз і нині тут

Загальні враження: купа бариг та "мєлкого гешефта". Продаж різних виробів народних майстрів - це добре, але коли поруч баригують активісти мережевого маркетингу, кічушних лаптів та іншого непотребу - то це не з тої серії. Причому кілька цікавих майстрів (гончарів, зокрема) були зовні території, а торговці кічем - всередині.

Гешефтмахен. Відразу впадають в око дрібні проблеми, з яких і формується обличчя фестивалю. Чому за 30 грн не дати кожному карту-розклад фестивалю в зручному форматі? Не зробити більше точок харчування, щоб черга по мінералку не була як в совку по ковбасу? Не зробити зони відпочинку, де можна сісти і відпочити? Тенти від тощу?

Япона мать. В поганому сенсі слова вразив "японський культурний центр". Тельавівісті японці попалися - всі їх "культурні звершення" коштували від 5 до 20 грн. Сфотографуватися в кімоно - 10 грн, ієрогліф - 10 грн, фото на стенді - 5 грн. Бракує "фото з японською мавпочкою на фоні самурая - 20 грн". Справа не в грошах, а в підході - національну культуру таким дрібним гешефтом не пропагують, ІМХО.


Ієрогліф - 10 грн, пристойний ієрогліф - 20 грн, розшифрувати непристойний ієрогліф - 50 грн
( Мріємо далі )