Дмитро Малаков. "Прибуткові будинки Києва" (прочитано)

Місяць тому я клацав зубами на цю книжечку в "Є", але надто дороге задоволення було... А тут сама припливла - директор видавництва обдарувала редакцію, і я її собі забрав. Після твору Ільченка про Владислава Городецького пішла на ура.

Дмитро Малаков. "Прибуткові будинки Києва"

 

Дмитро Малаков (1937) - києвознавець, старший науковий працівник Музею історії Києва (того, що сидить на ящиках на горищі Українського дому, поки Ведмежий Верховний суд зайняв Кловський палац). Автор кількох популярних книг з історії Києва. Цей його твір присвячено архітектурі прибуткових будинків Києва та культурі їх мешканців, upper middle class як сказали би зараз.

Прибутковий будинок - дім, зведений для здачі квартир у довготривалу оренду. Бум будівництва у Києві прийшовся на кінець ХІХ - початок ХХ століття (на середину ХІХ століття частка кам'яних будинків у місті складала 7%). Мав 3-8 поверхів (до цього будувалися переважно двоповерхівки, де в одній квартирі жили господарі, в іншій - знімачі). Квартири містили від 3 до 8 кімнат. Мебльовані кімнати - щось на кшталт "подобових квартир", дешеве тимчасове житло напівготельного типу. Втім, люди незаможні інколи жили в них довго.

Культура прибуткових будинків досить цікава. Система житла "власне/зйомне" з перевагою першого була 100 років тому складнішою: "власне/прибутковий будинок/мебльовані кімнати", причому життя в прибутковому будинку було досить дорогим (тоді як робітник міг жити у власній глинобитній халупі десь у ярах на Солом'янці). Зрозуміло, що існувала чітка залежність вартості, розміщення та зручності. Забута фішка - розрізнення вартості залежно від лінії забудови: якщо будинок з вікнами на вулицю (скажімо, Ярвал чи нинішню Гончара) був першокласним, то флігель другої лінії був "економ-класу", а садиба третьої лінії - взагалі "меблірашками").

Автор послідовно розкриває прибутковий будинок, як капусту. Спочатку проекти будинку (цікава інформація про залежність ціни квартири від напрямку вікон - зараз "у двір" часто краще, ніж на вулицю), потім квартири (з цікавинок: ряд будинків мають квартири для "вільних професій" - лікарів, юристів тощо, у них є окрема кімната з виходом на парадні сходи, для прийомів). Після цього - декор, сходові майданчики, різні дрібниці. Бонус - розповідь про культуру і побут тих часів.

Книга супроводжується величезною кількістю фотографій, як давніх, так і сучасних (з приміткою втрачено для зруйнованих будинків).

Висновки: дуже цікава, документально потужна книга про архітектуру, культуру та побут цікавого часу - початку ХХ століття.