Намалюйте конячку!

 Як відомо, свого часу Ілля Рєпін любив знущатися над художниками-модерністами - послухавши про новаторство, він просив намалювати конячку. "Не людину - просто конячку". - додавав реаліст Рєпін. Модерністи не вміли, і йшли геть).

Цю фразу я часто використовую в розмовах з графоманами різних типів.

Останнім часом особливо багацько розвелося "герметичних", "верлібрових" та "асоціативних" писарчуків поганих вірш. Товариші-друзі, напишіть вірш про конячку! Не верлібр-відрижку підсвідомості, а простий римований віршик про конячку. Або про маму. Або про дідуся. Для найматьоріших є спецзавдання - сонет.

На жаль, як тільки мутнописець береться за просту тему (яка, відповідно, потребує складних пошуків слова, нових смислів та асоціацій), тут і лізуть з нього банальності, плагіат, примітив. Не малюється конячка, ігого!

Навздогін - китайська притча: імператор запитав знаменитого художника, що найважче малювати. Художник відповів: "Собак і коней". Імператор запитав: "А найлегше?". Той відповів: "Бісів та духів".

Навздогін байці про Рєпіна: модерніст Пікасо про себе казав: "Не знаю який я художник, але рисувальник чудовий". Тест конячки діє.