С.Цалик, П.Селігей. Таємниці письменницьких шухляд (прочитано)

Купив от в "Є" книжечку і з задоволенням прочитав. Навіть двічі свою станцію в метро проїхав)

Отже, С.Цалик, П.Селігей. Таємниці письменницьких шухляд. Детективна історія української літератури. К:, Наш час - 2010.

Книга присвячена особистому життю українських радянських письменників (дещо осібно стоїть У.Самчук). Центром оповіді стає будинок Роліту (Б.Хмельницького, 68). Загалом героями книги стали М.Рильський, О.Вишня, О.Кундзіч, І.Кочерга, У.Самчук, О.Корнійчук, П.Тичина, М.Бажан, М.Яновський, О.Гончар - кожному з них присвячено окремий розділ.

Дані збиралися через інтерв'ю з людьми, які знали класиків - автори поспілкувалися з осколками старої тусовки. Більшість історій стосуються київського життя митців, їх стосунків з владою, дружби та ненависті між собою. Автори звернули увагу на гострі моменти з життя письменників - успіхи і провали, ордени і арешти, щасливе сімейне життя чи його розвал.

Переповідати сюжети не буду (бо ж детектив) - хіба кілька уламків. Любовні історії Тичини (який вирішив оселитися поруч зі старою любов'ю - байдуже що вона давно заміжня), Вишні (у якого раптово на старості знайшлося 2 сини від різних жінок) та Самчука (який жваво крутив романи) точно не залишать байдужими любителів зазирнути за лаштунки літератури. Як на мене, особливо вдало виписаний шлях Остапа Вишні, його повернення із заслання і внутрішня боротьба. Також цікава розповідь про вояж Самчука до Києва в часи німецької окупації. Але загалом все в книзі цікаве не лише для літературознавців, а й для пересічних читачів. Крім текстів, є чимало фотографій з особистих архівів.

Щодо недоліків: авторів інколи заносить в нацреалізм  - просто-таки не Спілка письменників у них, а зібрання патріотів, які мріють про незалежну Україну. Тобто комуністичні переконання та погляди здебільшого змальовані як вимушені поступки владі. В деяких історіях згущують фарби - безперечно, страждання О.Вишні в таборах страшні, але судячи з текстів, він мав змогу листуватися, і навіть бачився з дружиною на початку заслання - порівняймо зі спогадами Шаламова, де зеки убивали один одного за порожню бляшанку з-під консервів. Як фантазія сприймаються оповіді про Тичину - спадкоємця золота Полуботка та візиту ОУНівців в квартиру до Рильського у 1948 році.
Заодно прочитав наївну рецензію Тетяни Лампік. То їй книга - суцільний баян (всі читачі дружно радіють за освічену Тетяну), то не подобаються класики соцреалізму ("ви читаєте "Листя трави"? Маркеса? Борхеса? Гессе? І-дзин?")

Висновок: хороша, цікава книга. Рекомендується для всіх.

ЗІ: я довгий час працював в будинку Роліту в квартирі Івана Ле (потім туди вселився А.Малишко). Цікаво було побачити, як вона виглядала, коли не була офісом.

Гарячий Куліш - смачний і сьогодні

Працюю над лекціями по творчості Пантелеймона Куліша. Дуже сподобалася баєчка, яка чудово описує сучукрліт:

ЩИГЛИК

В  крамній  коморі  Щиглик  щебетав
Свої  щиглячі  пісеньки  любенько,
Про  нього  ввесь  базар  казав,
Що  так  співає  тільки  Соловейко.
Скрутився  Щиглик  мій
І  в  кліточці  своїй
Робив  себе  царем  співання.
Ніхто  ж  того  з  співочих  птиць  не  знав,
Ніхто  в  високім  хорі  не  чував
Мізерної  пташини  щебетання.

Химерний  Щиглику!  коли  тобі
Базарний  люд  воздав  хвалу  не  по  заслузі,
Дак  се  тебе  твої  базарні  друзі
Вимірювали  по  самих  собі.

До речі, за деякими даними, байка направлена проти І.Франка, який розгромив "Хуторну поезію" Куліша.