Ігор Богданов. Unitas, або коротка історія туалету (прочитано)

Цю книжечку купив у "Фаланстері" років півтора тому, і прочитав тоді ж. Взяв для читання у метро і не пожалів - цікаво)

Игорь Богданов. Unitas, или краткая история туалета. М, 2007.


Книга вийшла в циклі "Культура повседневности" і належить з певною заувагою до culture studies  - дослідження людського буття певного часу через окремий фрагмент культури. Автор взявся за цікаву тему, і окремі "туалетні" розвідки не менш цікаві, ніж загальні висновки, які з них робляться.

У книзі дотепно і жваво розповідається про історію нужників від давнини (каналізація у Кносському палаці на Кріті), античності (римські латрини - популярне місце спілкування), середньовіччя (коли гидоту виливали на голови, а відчайдухи штурмували замки крізь каналізацію) до ХХ століття.

Основну частину відведено історії російських туалетів. Цікаво дізнатися, що ще в середині ХІХ століття на вулицях Петербурга і Москви не було громадських "ретирадників", і перехожі (чоловіки, ясна річ) справляли нужду прямо на проїжджу частину. Богданов детально розповів про перші громадські вбиральні з їх оригінальним облаштуванням (в більшості туалетів постійно жив сторож, інколи навіть з сімейством - в окремому приміщенні), а також про особливості каналізації в дореволюційному Петербурзі.

Окремий розділ - про каналізацію в блокадному Ленінграді (цікаво почитати в розрізі сучасної міфології - для Пітера блокада як для України голодомор).

Закінчується книга технічними новинками - японськими стільчаками, які навіть дупу клієнту самі миють і сушать (мабуть, спершу дивне відчуття))).

Загалом інфа в книзі загальнодоступна, більшість прочитаного я зустрічав раніше у різних статтях та нарисах. Але зведене до купи, доповнене та ілюстроване стало дуже непоганою працею. Дочитаю в метро - покладу в туалет, для стільчакового читання. До речі, було б незле, щоб хтось із наших подібне написав - один нужник на Майдані, в якому розмістився паб Bierplatz (я його звав Scheisseplatz) чого вартий. Правда, паб закрився - видать, карма погана. Винничук, набивши руку на львівських байках, думаю, справився б.

До речі, по-німецьки нужник (некультурно) - Scheisseplatz ("місце для срання"), Kachstul ("сральний стілець"), Donnerbalken ("громова колода") або Plumsklo ("Плюх-клозет") - це про дачний сортир. Культурно Klo, Nul nul, Stilles Ortchen ("тиха місцина"). По-англійськи nessy (від nessesary - потрібний), bog, shithouse, thunderbox, privy, loo, lavatory тощо. За іншими мовами - в книгу ;)

Висновок: прикольна легка книга, схожа на "туалетний" випуск "Вокруг света". Рекомендується.

Мішель Фуко. Народження клініки (насилу прочитано)

Сєй шедевр аццької муті жив у рюкзаку на протязі двох місяців. Їй-богу, було простіше народити їжака (чи гризти класичну літературну кирпичину), ніж читати твір Фуко. Але оскільки "Фаланстер" отримав за нього 150 рублів, то бачили очі, що купували - читайте хоч повилазьте.

Мишель Фуко. Рождение клиники. М, 1998.

Знову-таки culture studies - дослідження культури через окремий її складник - в даному випадку медицину. В центрі питання хвороби та її лікування. Філософ спускається "донизу" аж до античності, але основну увагу приділяє Великій французькій революції - часу, коли формувалася нова школа медицини.

Концепція Фуко така: первісно хвороба була феноменом, який кожен лікар у кожного хворого вивчав ізольовано. Завдання лікаря було не стільки лікувати, скільки прогнозувати (вилікуватися може лише сам організм). Медицина змішувала суть і прояви (симптоми хвороби) - тобто, наприклад, запалення бронхів (причина) і кашель (наслідок і прояв) сприймалися як речі одного порядку, між собою пов'язані лише фактом хвороби.

Теоретичне, класифікаційне навчання лікарів в середньовічних університетах стало анахронізмом, який почали виправляти наприкінці XVIII століття. Тоді було поєднано 2 напрямки підготовки лікарів - "від теорії" та "від практики". Сучасний поділ на лікарів та фельдшерів - відголос саме тих процесів.

В ХІХ столітті медицина розвивається від вивчення хвороб до вивчення патологічних реакцій - відступів від норми існування людського організму (саме поняття норми, спільної для всіх, потребувало неабияких інтелектуальних зусиль свого часу).


Думки

- Книга категорично нечитабельна. Виклад ідей млявий, розтягнутий, автор інколи заглиблюється у деталі, які перетворюються на шум. Дочитавши сторінку, забуваєш її початок. Доводиться вести короткі виписки ходу ідей) Можливо, до гидотності тексту доклали руку перекладачі - книга видана мало не підпільно мізерним тиражемю

- Історія клініки - штука надзвичайно цікава. Життя і смерть як межові стани, і хвороба як перехідний етап - прекрасний лакмусовий папірець усієї гуманітарної та природничої думки будь-якого періоду. Об'єкт для дослідження Фуко вибрав геніальний.

- Історія медицини - штука дуже повчальна. З одного боку, багато сучасних знань тягнуться з минулого. З іншого, шанси склеїти ласти від апендициту не так давно були біля 100%. "Такі от справи" © Воннегут


Висновок: нечитабельна книга на цікаву тему. Рекомендується любителям цього діла. Цього діла для книги треба багато, бо просто так не розберешся.