Подорожаріум діда Панаса. Догнати білого лелеку (нічна історія)

На вчорашній вечір у мене був запланований необтяжливий обов'язок - провести кохану на поїзд у відрядження до недалекої країни, з плавним переходом у зловживання пивом і пельменями на честь тимчасового холостяцтва.

За нашою гарною^дурною модою, ми залишили зазор до поїзда у 15 хвилин і гарненько вийшли. Перші 10 хвилин з'їло нереальне довге очікування на кінцевій метро. Ми уже нервували, але встигали впритик. Свиню підклала червона гілка метро - поїзд стояв 5 хвилин на "Хрещатику", потім хвилин 5 на "Театральній", потім було оголошення "відправлення затримується".

Ми вилітаємо з метро, хапаємо таксі і летимо на вокзал. Але "Беларуская Чыгунка" - це вам не penis caninus, вона надійна, як дубець в руках лукашенківського омоновця. Ми епічно запізнюємося на 3 хвилини на поїзд №85 "Белый аист".

ІНФО. Мінський напрямок тримає по суті єдиний поїзд 85/86. Решта ідуть як прохідні з дивним графіком. Від проміжних станцій з України нічого не йде (найближча проміжна - Гомель, РБ).

 

( Як догнати поїзд? )

В кімнаті пива і цигарку захотілося аж до болі. Ну що ж, самурай без меча подібен до самурая з мечем, але без меча. Спалося так собі - через картонні стінки було чутно ознаки вокзального життя. Але о 7 ранку я був чистий, відносно виспаний і готовий до роботи.

Маршрутка на Київ їхала довго (на дорозі ожеледь) і з новою ціною (40 грн). За 1 год 50 хв - Лісова, а потім - центр і робота.

Краще сон в Чернігові, ніж "Білий лелека" в Біларусі)))

Інше на тему мандрів