Вогонь краси. Юкіо Місіма "Золотий храм" (багато мутних словес про текст)

Прочитання цієї книги я "обміняв" на гасання на спортивному мотоциклі. Товариш попросив думку про текст, а зі свого боку запропонував половити вітер на Suzuki Katana. Гарний варіант, чо :)

Текст жорсткий (всі герої - в чомусь ущербні, постійно іде випробування етичних та естетичних норм), стиль в'язкий через кількість внутрішніх міркувань. Але вартий.

Отже, Юкио Мисима, Золотой храм. Пер. Г.Чхартишвили. 1956 - скачати

Про що: про красу. Зовнішній сюжет маловажливий. Коротко: головний герой Мідзогуті з дитинства кволий заїка, марить Золотим храмом Кінкакудзі, що став для нього втіленням краси. Через свою потворність він мало спілкується з людьми і живе у світі власних переживань. Він стає послушником храму, і переживає естетичну близькість зі своєю естетичною мрією. Але живучи при храмі, волею-неволею пізнаючи реальний світ, Мідзогуті вирішує спалити храм і покінчити з собою. І здійснює намір - його першу частину, після чого переживає госте бажання жити.

"Золотий храм" вважається естетичним маніфестом автора. Що таке краса з тексту? Основні концепти:
1. Існує певний ідеал краси, вивищений над реальністю і світом. Прагнення до нього може бути метою життя і сенсом постійних переживань, свого роду шляхом до прозріння, духовним досвідом, дотиком до вищого. Ідеал існує у свідомості, він може бути пережитий лише конкретною людиною. І одночасно може бути розділений з іншими. По суті знаходиться на межі суб'єктивного та об'єктивного. Приблизно як категорія якості, яку усвідомлює лише поціновувач, але може її передати іншим (поділитися, описати досвід тощо)

У тексті: справжній Золотий храм - у душі Мідзогуті. Реальна будівля викликає у нього різні враження, вона намагається вкластися в уявну побудову, але виявляється неповною копією ідеалу. Аналогічно: в уяві героя є ідеальна жінка Уіко. Жива дівчина, на основі якої склався образ, має до ідеалу далеке відношення. Герой обговорює свої погляди на красу та ідеал Золотого храму з товаришами, які мають власні уявлення про красу та досконалість. І від способів пізнання світу друзями різниться бачення Храму.

2. Реально існуючі красиві об'єкти є лише вказівниками на істинну красу у свідомості. Вони є ступенями наближення до краси, пізнаючи і осмислюючи їх, людина наближається до абсолюту. Але реальні об'єкти віддалені від ідеалу в силу своєї тілесності і ширше - Сутності, реального, речового існування. Реальність - неповне наслідування ідеалу (платонівська ідея, до речі). Тому для наближення правильно боротися з речовою сутністю будь-якими способами - через ідеалізацію, через відособлення себе від реального об'єкта тощо. І в широкому сенсі - через смерть. Натомість намагання захопити красу у її реальному вияві, її присвоїти, освоїти - віддаляє.

У тексті: чим реальніший храм, тим більше він розчаровує героя. Захоплення жінкою можливе лише на віддалі, у позиції спостерігача. Звідси логічний наслідок - спалити храм, бліду і брудну копію ідеалу, при цьому випробувати міцність власної віри в Красу.

 
Золотий храм

Думки по темі: з існуванням краси у першу чергу у свідомості важко не погодитися. Але максималізація такого ідеалізму обмежує героя. Його свідомість змогла вмістити 2 ідеали: храм і Уіко - і він відмовився від сприйняття світу та його краси у їх різноманітті. Більше того, він практично відмовився від пізнання схожих красивих об'єктів (інших храмів, інших жінок).

Все логічно - для чого копії, коли є ідеал? Але ідеал, сформований на основі одного враження, нехай і багатократно перетравленого і обсмоктаного свідомістю, замикається на самому собі. Мідзогуті не бачить світу, не бачить природи, врешті, не бачить і реального храму. Краса у його розумінні його осліпила (тут можна згадати давньогрецькі міфи)). Визнавши реальні об'єкти нижчими, герой не припускає, що краса може бути різною, іншою.

Випробування свого ідеалу через знищення його основи - тема цікава. Але в реальності Місіма доходить до того ж, що і Фаулз в "Колекціонері". Герой, знищивши основу ідеалу, отримує задоволення у першу чергу від продовження власного життя, власної тілесної сутності. Що далі - наступний Храм (новий ідеал, нове рабство, новий вогонь)?

Отже, на виході маємо досить жорстоку естетичну побудову, яка заганяє героя у світ власних переживань і ставить кордон "реальності" перед усім світом. Питання: чи варта сила переживання Ідеалу всього світу?

Висновок: цікавий, але досить жорсткий текст про Красу. Рекомендується для прочитання і осмислення.