Піт і вогонь Gorgany Race - 2013

Горгани Рейс - це люта і нещадна легенда Карпат, яка щороку збирає могучих лосів та упоротих туристів. Якщо без прикрас, то Gorgany Race - це щорічні пригодницькі перегони, що прославилися у першу чергу своїми надвисокими вимогами маршруту. Суть - пройти ряд (зазвичай 15) контрольних пунктів (КП) за 30 годин, а також виконати вправи на технічних етапах. КП розсіяні по найдикіших куточках Горган (тобто взагалі Українських Карпат), загальна довжина маршруту - 90 км для пішоходів та 130 для велосипедистів (з них 30 - трек). Орги переконані -  якщо більше 3-х команд візьмуть всі КП, значить маршрут залегкий.

Ще раз, по буквах: 90 км за 30 годин. Спортивного орієнтування. В горах. На Горганах. Так, вночі теж іти. Ага, бездоріжжя. Угу, жереп і камінюки. Так, хочеться і дуже цікаво. Да, псих.

Найбільша моя проблема щодо Gorgany Race - це пристрать до пива та знехіть до регулярних тренувань пошук напарників (шукав півтора роки). Направду, знайти бажаючих на такий авантюризм серед знайомих не вдалося. Плюс мій паскудний характер (особливо в умовах напрягу) ще зменшив кількість знайомих упирів, ласих до мультигонки.

Доля подарувала новонадбаного друга Мішу, який вирішив розділити радість нічного вовтузіння по багнах разом з коханою Женею. Женя, з одного боку, чудово тренована і вольова баришня з досвідом у марафонах, з іншого - має складну вдачу, посилену спортивною безкомпромісною націленістю на результат та невмінням (чи небажанням) рахувати час і сили. Отже, команда Fuck'ЄЛ (заявилися, правда, в цензурованому написанні) готова до старту. І головне - завдяки Міші у нас були чудові командні футболки з крутою емблемою.


"Факел" на старті

Тим часом на перегонах стартувало 108 команд у класі ТРЕК та 19 велосипедних!

Вперед! За гарною традицією, підготовка була розхлябаною, приїхали ми до села Верхній Бистрий за 40 км від Воловця за 10 хв до старту, ніхто не виспався, а я (за тою ж традицією) скрасив доїзд пивцем. Замість 5 годин вивчення легенди та планування стратегії ми бігом зареєструвалися, я перемалював КП і рвонули. Але ще перед нами вся весела громада чкурнула (в прямому сенсі слова - бігом) з табору.

Помилка: я з попереднього мікродосвіду чомусь вирішив, що КП треба брати по порядку, і ми пропустили близький до старту 24-й пункт. Ідемо жваво, але обігнати вдається буквально дві команди, переслідує враження, що за нами - хіба команда пенсіонерів на ходунках.

Горгани показують норов - річечка, що веде до КП 2 кружляє, орієнтир добре видний на карті, але на GPS помічений навмання, і прилад практично безтолковий. "И при железных дорогах надобо сохранять двуколку", тому 500-метровка і компас - наше все. На річці - завали, купа кропиви, ідемо лаючись, а це всього перше КП!


"КП №2 - роздвоєння дерев на місці злиття потоків" (з легенди)

( Вперед, тільки вперед! )

Проходити технічно просто, морально дещо сцикотно. Мотузки відчутно вібрують, іду обережно, униз не дивлюся - і все ок, біжимо на КП 4 - Озерце. Тим часом швидко темніє і починається дощ. Стежка до озера чудова, "екологічний маршрут" прочищено, біжимо дуже швидко, і все одно мокнемо. На Озірці в колибку набивається купа народу, всі жваво гуторять, обговорюють плани та діляться знаннями. Попереду досить складний КП 5 - вершина Негровець, 1709 метрів, а за ним - КП 6 Ясновець, покрита жерепом вершина, до якої немає стежки. Далі КП 7 - г.Додина, заліщена вершина без стежки. Вискакуємо під дощ. В Жені просинається спортивна лють, вона агітує ломитися на всі КП по черзі уночі по GPS. Перспектива лізти в пекло жерепу після 15 годин дуже різкого бігу в дощ під верхній вітер, при тому без нормального теплого одягу (у мене є хоч кофта, у решти тільки вітровочки) мене не радує, безуспішно намагаюся відговорити Женю та Мішу. По ходу підйому розумію, що якщо не вдастся умовити не пертися в те пекло, буду заявляти про свій схід з маршруту - виявитися в хлющ мокрим на хребті під жерепом без одягу та прихистку - небезпечно (пам'ятаю термальний шок команди влітку на Пікуї та практично замерзлих у липні на Несамовитому туристів). Утримує лише дискваліфікація команди у такому випадку.

Переправа-переправа, берег лівий, берег правий

Погода і час все поставили на місця. Дощ потроху спадає, а разом з ним зникає і вітер - навіть "верхняк". Дорога на Негровець виявляється ідеальною - набір 700 метрів висоти абсолютно безболісний. Наших потужних ліхтарів вистачає для освітлення, допомагає повний місяць. Піднявшись на хребет, трохи блудимо в іншу сторону, але біля 2-ї ночі таки беремо вершину! Сили на нулі, свідомість сплутана, трава під ногами у світлі ліхтаря пливе. Вирішуємо спуститися до лінії лісу і трохи поспати там під смерекою. Заміряємо трек - 41 км за 15 годин. Вирішуємо, що іти на КП 6-9 нема сенсу, ми не встигнемо на технічний етап (КП 11) - тому спускаємося і йдемо на КП 10-13. Тож жваво повертаємо назад, проходимо буквально 100 метрів і вимикаємося прямо на хребті, перед цим знайшовши відносно м'яку та суху травичку.

Енергії вистачає на годину сну, далі стає неймовірно холодно - ноги мокрі, теплого одягу нема, штани тонкі, спальник чи карімат - взагалі фантастика. Ще годину дрімаємо, тулячись один до одного - а потім психуємо і біжимо далі.


Дуже, дуже бадьорі рейсери. 2 година ночі

Вперше бачив світанок у горах з хребта - неймовірно красиво. Мимо нам весь час бігають ліхтарики, о 4.20 ранку вже повністю світло, і ми всідаємося снідати перед спуском.

( Другий день - він найважчий )

Оргвисновки:

1. Прибувати треба завчасно, добре будувати стратегію. Тільки за рахунок неї ми могли б узяти ще 1-2 КП.


2. Треба тренуватися як у силових та кардіо вправах, так і в наддовгих виходах (наприклад, влаштовувати 100-кілометрові походи без перерви) - така дистанція це дуже специфічна річ


3. Треба дуже добре добирати взуття, одяг, снарягу та харчі. Бо водянок на ногах дуууже багато (у мене 3).


4. В навігації дует компас-карта та GPS-навігатор дуже добре себе показали. Супутник добрий для вказівки напрямку та пошуку загублених доріг у лісі чи кущах, карта - для пошуку складних точок та загального планування.

Пишаюся для себе:

1. Пройденою дистанцією - все встигли, все зробили що могли.


2. Змогли не розсваритися в дрин - і навіть запланувати повторити тим же складом у 2014.


3. Кількістю дурі, яка дала змогу триматися трохи не на рівні з тренованими напарниками.


4. Навігаторськими здібностями - у похідній групі я традиційно завгосп, навігація давалася складно (аж до епічного фейлу у 2008-му). Тут все вийшло круто

Не пишаюся: забагато робилося наобум, не завжди вдавалося зберігати тверезу холодну голову. Навряд чи могли більше, але могли краще!

УРА!)))