Є.Шварц, "Дракон" (прочитано)
Jun. 11th, 2010 07:15 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusКупив колись в букіністичному Шварца, а руки тільки зараз дійшли. Там багато казочок, є цілком дитячі, про кота в чоботях наприклад, але п'єса "Дракон" мене прибила. Текст в типовій для Шварца манері сучасної фантастики, гри з казковими мотивами. Написано дуже дотепно, іронічно, з численними натяками та хорошими сценічними деталями (схоже на Горіна). П'єса дуже сценічна.
Евгений Шварц, "Дракон"
Сюжет круто закручений і заслуговує детального переказу: в місто заходить мандрівний "легкий чоловік" Ланцелот і дізнається, що дочку місцевого архіваріуса має з'їсти дракон, який уже 400 років панує тут, вимагає багато харчів та дівчину щороку. Його всі бояться, уже 200 років жоден лицар не кидав виклику потворі. За словами кота, дракон великий як церква, має три голови та інший належний дракону антураж.
Проте міщани, як стверджує архіваріус Шарлемань, змирилися, що перемогти потвору неможливо, і цілком звикли до дракона. Він навіть колись допоміг подолати епідемію холери, закип'ятивши воду диханням. А ще звільнив місто від циган, хоча в чому шкода від циган - знає лише дракон. Крім того, за словами Шарлеманя, світ небезпечний, і "единственный способ избавиться от драконов — это иметь своего собственного".
Сама дівчина Ельза змирилася з думкою, що її відведуть до дракона. Що станеться далі - невідомо, кажуть, що дівчата вмирають від огиди. Але смертю вона врятує своїх подруг, тому дочка архіваріуса готова пожертвувати собою. Подруги теж готові плакати. А жениха Ельзи - сина бургомістра - Дракон зробив своїм секретарем, той жвавий і задоволений.
Раптом до будинку входить дракон. Він цілком людиноподібний: "пожилой, но крепкий, моложавый, белобрысый человек, с солдатской выправкой. Волосы ежиком. Он широко улыбается. Вообще обращение его, несмотря на грубоватость, не лишено некоторой приятности".
Ланцелот починає суперечку, і проголошує, що він буде битися з драконом відповідно до усіх формул. Дракон готовий відразу убити беззбройного чоловіка, але Шарлемань нагадує, що кількасот років він підписав документ, який дає лицарю зброю і день на підготовку. "Я был тогда наивным, сентиментальным, неопытным мальчишкой" - з неохотою каже Дракон і йде.
Як виявляється, Ланцелот - не просто бурлака, він далекий родич Георгія, Персея і Ланцелота-лицаря. Він читав у далеких горах Чорну книгу, де пишуться усі злочини світу, тому й прийшов у це місто. Проте на лицаря він не схожий, у нього навіть меча немає.
До Шарлеманя зразу навідується божевільний бургомістр і відмовляє Ланцелота битися. Мовляв, дракон - це тверда рука, а то навколо одні пройдисвіти, і "лучше пять драконов, чем такая гадина, как мой помощник".
Тим часом Дракон нервує. Бургомістр цікавиться у свого сина, який уже мітить з драконячого секретаря на татове місце, чи не хоче Дракон "тихенько цюкнути" Ланцелота. Син відповідає мовчанням. А Ланцелот цілу ніч ходив по місту, і навіть встиг подружитися з собаками, якими його цькували міщани.
Під час зустрічі секретар Генріх дає своїй колишній нареченій Елізі отруєний ніж і передає слова Дракона: дівчина тихо вбиває Ланцелота в обмін на своє життя. Замість неї дракон візьме претендентку на наступний рік.
На урочистій церемонії вручення зброї міщани вручають Ланцелоту мідний таз замість шолома і довідку про наявність списа на складі. Дракон теж присутній - у вигляді маленького старичка (це його третя голова - пояснює Кіт). Дракон коментує, що зброя - вигадка його людей, яким він давно калічив душі. А бургомістр постійно прикидається душевно хворим, бо в самого душі давно немає. Раптом з'являються друзі Ланцелота і вручають йому літаючий килим, шапку-невидимку, спис і меч, та музичний інструмент.
Починається бій. Ланцелота не видно - він в шапці-невидимці. Страшний дракон літає по небу. Генріх стоїть серед натовпу міщан-спостерігачів та коментує усе "офіційними комюніке від Дракона".
Спочатку "Господин дракон не уничтожает врага только из любви к войне", потім "обессиленный Ланцелот потерял все и частично захвачен в плен, остальные его части беспорядочно сопротивляются", пізніше "господин дракон освободил от военной службы по болезни одну свою голову, с зачислением ее в резерв первой очереди".Бій триває, на землю падає друга голова Дракона, і "Един бог, едино солнце, едина луна, едина голова на плечах у нашего повелителя". Врешті, відрубано всі три голови, вони лежать на площі і нагадують міщанам, як ті зраджували один одного та цілували Дракона під хвіст. Проте всі міщани плюють на голови і сміються над ними. Але і Ланцелот погано себе почуває. Він, знесилений, зникає з міста.
Пройшов рік, і бургомістр, який став президентом, оголосив себе переможцем дракона, виголошує вільнолюбні промови і готується женитися на Елізі. Місто поводить себе тихо - майже як при драконі, хіба що пише літеру Л на стінах. Всі незадоволені сидять в тюрмі. Починається шлюбна церемонія (всі прилюдні заперечення Елізи нікого не хвилюють).
З'являється Ланцелот, який відлежався в Чорних горах, і цілий місяць ходив у шапці-невидимці по місту. Він говорить з міщанами, і бачить, що вони нітрохи не змінилися. Бургомістра і Генріха садять в тюрму. За словами Ланцелота, починається найгірша робота - вбити дракона в людях. Весілля. Завіса.
Факти
П'єса була написана у 1943 році, ІМХО, тільки воєнне лихоліття дало їй шанс на життя. Хоча після першої постановки особистим наказом Сталіна її зняли і не показували до 1962.
Офіційна критика її послідовно прочитувала як антифашистську та антибуржуазну. Дракон - фашизм, бургомістр - західна демократія. Натомість інтелігенція часів застою вважала текст антирадянським і за це любила. Дракон - комунізм, міщани - народ з рабською філософією. Прочитання, ІМХО, правильне, якщо не вдаватися в надмірний пошук точних аналогій. До речі, хвилі Мережі принесли розвідку придурка на всю голову Харитонова, де він активно рахує числа, роки і шукає символи (популярне в ідіотів заняття - замість думок шукати каббалу).
Обсяг тексту - трохи більше 100 сторінок (концентрація думок достойна).
Думки
Зрозуміло, що образи - безпосередній відгук на події століття, але, ІМХО, ширші ніж проста алегорія. Дракон - тоталітарна влада, яка отримала набагато страшнішу зброю, ніж просто ікла, зуби та вогонь. Це маніпуляція людьми через почуття страху, бажання вивищитися, зберегти своє життя (помремо всі, але ти сьогодні, а я завтра). Шварц точно передав атмосферу стабільності та рівноваги, коли "на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує" і любить міцну руку, яка "навела порядок". Причому головна зброя дракона - підступ, тиск, терор. Недарма епізод бою в тексті малий за обсягом.
Влада плодить собі подібних, причому ще гірших, бо підлість розповзається у людських стосунках, в тому числі в сімейних. "Де ти такий взявся? - Хазяїн викохав" © Карпенко-Карий.
Автор тонко підмітив і спародіював елементи тоталітаризму (як радянського, так і фашистського): "комюніке" щодо перемог під час фактичної поразки, культ пожертвування заради друзів. Проте він зображує людей не як жертв, а як злочинних співучасників, у кожного всередині живе свій дракон, своє зло. І відповідальність кожного не стільки бути героєм, скільки не скурвитися особисто. Привіт Фромму і Райху від Шварца ;)
Рецепту, як змінити людей, автор не дає. Ланцелот, за текстом, має діяти обережно і тонко, як вмілий садівник, але чи не перетвориться лицар на нового дракона - питання залишається відкритим.
Евгений Шварц, "Дракон"
Сюжет круто закручений і заслуговує детального переказу: в місто заходить мандрівний "легкий чоловік" Ланцелот і дізнається, що дочку місцевого архіваріуса має з'їсти дракон, який уже 400 років панує тут, вимагає багато харчів та дівчину щороку. Його всі бояться, уже 200 років жоден лицар не кидав виклику потворі. За словами кота, дракон великий як церква, має три голови та інший належний дракону антураж.
Проте міщани, як стверджує архіваріус Шарлемань, змирилися, що перемогти потвору неможливо, і цілком звикли до дракона. Він навіть колись допоміг подолати епідемію холери, закип'ятивши воду диханням. А ще звільнив місто від циган, хоча в чому шкода від циган - знає лише дракон. Крім того, за словами Шарлеманя, світ небезпечний, і "единственный способ избавиться от драконов — это иметь своего собственного".
Сама дівчина Ельза змирилася з думкою, що її відведуть до дракона. Що станеться далі - невідомо, кажуть, що дівчата вмирають від огиди. Але смертю вона врятує своїх подруг, тому дочка архіваріуса готова пожертвувати собою. Подруги теж готові плакати. А жениха Ельзи - сина бургомістра - Дракон зробив своїм секретарем, той жвавий і задоволений.
Раптом до будинку входить дракон. Він цілком людиноподібний: "пожилой, но крепкий, моложавый, белобрысый человек, с солдатской выправкой. Волосы ежиком. Он широко улыбается. Вообще обращение его, несмотря на грубоватость, не лишено некоторой приятности".
Ланцелот починає суперечку, і проголошує, що він буде битися з драконом відповідно до усіх формул. Дракон готовий відразу убити беззбройного чоловіка, але Шарлемань нагадує, що кількасот років він підписав документ, який дає лицарю зброю і день на підготовку. "Я был тогда наивным, сентиментальным, неопытным мальчишкой" - з неохотою каже Дракон і йде.
Як виявляється, Ланцелот - не просто бурлака, він далекий родич Георгія, Персея і Ланцелота-лицаря. Він читав у далеких горах Чорну книгу, де пишуться усі злочини світу, тому й прийшов у це місто. Проте на лицаря він не схожий, у нього навіть меча немає.
До Шарлеманя зразу навідується божевільний бургомістр і відмовляє Ланцелота битися. Мовляв, дракон - це тверда рука, а то навколо одні пройдисвіти, і "лучше пять драконов, чем такая гадина, как мой помощник".
Тим часом Дракон нервує. Бургомістр цікавиться у свого сина, який уже мітить з драконячого секретаря на татове місце, чи не хоче Дракон "тихенько цюкнути" Ланцелота. Син відповідає мовчанням. А Ланцелот цілу ніч ходив по місту, і навіть встиг подружитися з собаками, якими його цькували міщани.
Під час зустрічі секретар Генріх дає своїй колишній нареченій Елізі отруєний ніж і передає слова Дракона: дівчина тихо вбиває Ланцелота в обмін на своє життя. Замість неї дракон візьме претендентку на наступний рік.
На урочистій церемонії вручення зброї міщани вручають Ланцелоту мідний таз замість шолома і довідку про наявність списа на складі. Дракон теж присутній - у вигляді маленького старичка (це його третя голова - пояснює Кіт). Дракон коментує, що зброя - вигадка його людей, яким він давно калічив душі. А бургомістр постійно прикидається душевно хворим, бо в самого душі давно немає. Раптом з'являються друзі Ланцелота і вручають йому літаючий килим, шапку-невидимку, спис і меч, та музичний інструмент.
Починається бій. Ланцелота не видно - він в шапці-невидимці. Страшний дракон літає по небу. Генріх стоїть серед натовпу міщан-спостерігачів та коментує усе "офіційними комюніке від Дракона".
Спочатку "Господин дракон не уничтожает врага только из любви к войне", потім "обессиленный Ланцелот потерял все и частично захвачен в плен, остальные его части беспорядочно сопротивляются", пізніше "господин дракон освободил от военной службы по болезни одну свою голову, с зачислением ее в резерв первой очереди".Бій триває, на землю падає друга голова Дракона, і "Един бог, едино солнце, едина луна, едина голова на плечах у нашего повелителя". Врешті, відрубано всі три голови, вони лежать на площі і нагадують міщанам, як ті зраджували один одного та цілували Дракона під хвіст. Проте всі міщани плюють на голови і сміються над ними. Але і Ланцелот погано себе почуває. Він, знесилений, зникає з міста.
Пройшов рік, і бургомістр, який став президентом, оголосив себе переможцем дракона, виголошує вільнолюбні промови і готується женитися на Елізі. Місто поводить себе тихо - майже як при драконі, хіба що пише літеру Л на стінах. Всі незадоволені сидять в тюрмі. Починається шлюбна церемонія (всі прилюдні заперечення Елізи нікого не хвилюють).
З'являється Ланцелот, який відлежався в Чорних горах, і цілий місяць ходив у шапці-невидимці по місту. Він говорить з міщанами, і бачить, що вони нітрохи не змінилися. Бургомістра і Генріха садять в тюрму. За словами Ланцелота, починається найгірша робота - вбити дракона в людях. Весілля. Завіса.
Факти
П'єса була написана у 1943 році, ІМХО, тільки воєнне лихоліття дало їй шанс на життя. Хоча після першої постановки особистим наказом Сталіна її зняли і не показували до 1962.
Офіційна критика її послідовно прочитувала як антифашистську та антибуржуазну. Дракон - фашизм, бургомістр - західна демократія. Натомість інтелігенція часів застою вважала текст антирадянським і за це любила. Дракон - комунізм, міщани - народ з рабською філософією. Прочитання, ІМХО, правильне, якщо не вдаватися в надмірний пошук точних аналогій. До речі, хвилі Мережі принесли розвідку придурка на всю голову Харитонова, де він активно рахує числа, роки і шукає символи (популярне в ідіотів заняття - замість думок шукати каббалу).
Обсяг тексту - трохи більше 100 сторінок (концентрація думок достойна).
Думки
Зрозуміло, що образи - безпосередній відгук на події століття, але, ІМХО, ширші ніж проста алегорія. Дракон - тоталітарна влада, яка отримала набагато страшнішу зброю, ніж просто ікла, зуби та вогонь. Це маніпуляція людьми через почуття страху, бажання вивищитися, зберегти своє життя (помремо всі, але ти сьогодні, а я завтра). Шварц точно передав атмосферу стабільності та рівноваги, коли "на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує" і любить міцну руку, яка "навела порядок". Причому головна зброя дракона - підступ, тиск, терор. Недарма епізод бою в тексті малий за обсягом.
Влада плодить собі подібних, причому ще гірших, бо підлість розповзається у людських стосунках, в тому числі в сімейних. "Де ти такий взявся? - Хазяїн викохав" © Карпенко-Карий.
Автор тонко підмітив і спародіював елементи тоталітаризму (як радянського, так і фашистського): "комюніке" щодо перемог під час фактичної поразки, культ пожертвування заради друзів. Проте він зображує людей не як жертв, а як злочинних співучасників, у кожного всередині живе свій дракон, своє зло. І відповідальність кожного не стільки бути героєм, скільки не скурвитися особисто. Привіт Фромму і Райху від Шварца ;)
Рецепту, як змінити людей, автор не дає. Ланцелот, за текстом, має діяти обережно і тонко, як вмілий садівник, але чи не перетвориться лицар на нового дракона - питання залишається відкритим.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-06-12 02:25 pm (UTC)Не дивно, що адаптацiю для екрана робив саме Горiн.