archervarius: (Default)
[personal profile] archervarius
Продовжую моніторити сучукрліт.

Василь Габор. "Книга екзотичних снів та реальних подій".

Книгу, що вийшла в "Приватній колекції" в шикарному виданні, заявлено як збірку новел. Злукавили - це антиновели (якщо в новелі передбачається несподіване закінчення, то в Габора закінчення часто виявляється відсутністю будь-якої розв'язки.

Майже всі новели - готично-містичні. Тексти покликані нагнітати страх та тривогу відповідно до вимог жанру. І з цим завданням загалом справляються. Засоби автора різноманітні - від досить тонкої гри образами (безкінечні сходи у "Сходах вгору і вниз") до банальностей, як от Смерть в чорному балахоні з кривавою косою в "У кнайпі пані Рузі". Не цурається і хорору (об'їдені рибами покійники з восковими масками на обличчі у "Потрапити в сад").

Загальна схема оповідань - людина чи спільнота стикається з жахом (смертю) і шукає виходу. Або навпаки - шукає виходу зі складного повороту життя і стикається зі смертю. Як правило, твір закінчується, коли ступінь нагнітання жаху сягає максимуму.

Випадає з ряду "Самотні жінки" - замальовка про "гадюче кубло" в жіночому колективі.

Мова творів - гарна, мода на галіцизми майже не торкнулася львіського письменника.

З іншого боку, в оповіданнях зустрічаються проблеми з сюжетами. Претендуючи на відкриту розвязку, в текстах бачимо радше "відкриту завязку" - автор задає "вхідні", робить перші кроки сюжету і зупиняється (стосується оповідань "Ніч, що ховає усі дороги" та "Полювання у втраченому просторі").

У кількох текстах проблеми з мотивацією героїв (при цьому тексти перебувають на грані притчі, тому залишається здогадуватися - так задумано, чи це вада). Ще одна риса - автор може довго вести відступ чи другий сюжет, який потім виявляється непотрібним для розвитку основного.

Перекажу два характерні тексти.

Оповідання "Голос пізнього світу" сюжетом перегукується з анекдотом "бельмондо-бельмондо, який вийде - такий вийде". Ворожка Юстина допомагає жінкам завагітніти, даючи із снодійне і кличучи молодого хлопця для діла. На черговому випадку жінка залишається частково у свідомості, запамятовує хлопця і просить другого побачення з ним. На гарячому їх застає чоловік, але жінка зупиняє його гнів. Хлопець закохується у неї, і ніколи більше не бачить. Гешефт Юстини вривається. Все це добре присмачене містикою - чорне волосся, туман, інші доволі банальні елементи готики.

"У кнайпі пані Рузі". В місто прийшла смерть. Чоловіки сходяться до кнайпи пані Рузі, щоб якось подолати прокляття. У кнайпі прислуговує Зайда - непевний чоловік з невідомих країв. Місцеві розуміють, що потрібна пожертва, але не можуть вибрати найменш привязаного до життя. Раптом до кнайпи заходить Смерть з кривавою і косою, і каже, що всі присутні і так мертві. Вони, втім, залишаються живими, і бачать, як зайда знісся на небо.

Як бачимо, Габору інколи не вистачає тонших засобів впливу на читача. Смерть з косою, яка сміється деревяним сміхом, пафосно говорить про свого слугу Страха - образ, зужитий кілька разів (і успішно простьобаний Пратчеттом). Те ж саме стосується елементів демонізму, зловживання прийомом сну тощо. "Хто думає, що чорти завжди з рогами, а дурні з брязкальцями - перший стає їх жертвою" (Ніцше).

Висновок: як спроба української містики - незле, хоча не завадило б більше гарної сюжетності. Гарна мова. Суб'єктивно - загалом тексти на любителя.
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

Profile

archervarius: (Default)
archervarius

January 2020

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jan. 24th, 2026 09:42 pm
Powered by Dreamwidth Studios