Письменницька халтура. Сільська жінка

[archervarius]

Навіяло випадковим прочитанням інтерв'ю з Євгеном Дударем на "Літакценті", де сатирик говорить: "Проста жінка в селі ніколи не читає тієї критики, вона бере «Кобзар», читає «Катерину» і плаче! Розумієш? От де сила слова, сила письменницької совісті!"

Як виходець з села можу додати, що сільська жінка так само плаче над мильними операми від "Просто Марії" до "Марусі". Якщо подивитися на нечисленні книги реальних, а не існуючих у свідомості Є.Дударя селянок, то там лежить не "Кобзар", а Донцова, Марініна та різні лавбургери, які на місцевому базарі міняються за 2-5 грн. А чоловік цієї жінки скаже, що найкращий напій - це самогон баби Параски, а найдосконаліший інтер'єр - фотошпалери з берізками.

Не хочу образити село (сам тісно пов'язаний з Бориспільщиною та Крижопільщиною), селян, їх смаки ітд, але орієнтація на певну ідеалізовану "сільську жінку" як tabula rasa - ознака халтури.

До речі, про подібні речі говорили церковні мислителі, міркуючи про народну та "академічну" віру. І на простих прикладах показували, що захоплення "простою віруючою сільською жінкою" топить у забобонах...

Comments

[olexiy-k.livejournal.com]

Хотілося б з'ясувати твоє ставлення, наприклад, до мого враження про якусь книгу, якщо я його озвучую десь у інтернеті. Я не гуманітарій.

Як критики ставляться до такої аматорської критики?

[archervarius.livejournal.com]

не зрозумів питання. маєш бажання - уточни.

[(Anonymous)]

Дашвар колоритно і яскраво змалювала людей села. Не маю змоги перевірити наскільки точно. Однак, сільські люди простими аж ніяк не здаються.

[archervarius.livejournal.com]

Не експерт по Дашвар, але те що читав, наводить на думку про малювання гавном замість фарб. щодо сільскьих людей - а ото не треба блабла, сідайте в електричку Київ-Яготин, і з богом, слухайте-дивіться.

[olexiy-k.livejournal.com]

Щось я не пригадаю і одної художньої книжки про сучасне українське село, яку б я прочитав.
Все ж, деякі оповідання були і якщо судити по них, то ніхто і не намагався якось правдиво змальовувати життя у селі.

А я кожного разу як не приїду до бабусі з дідусем, наслухаюся такого, що хапаюся за голову. Історії дуже драматичні, якщо не назвати це чорнухою. У серіалах такого не показують, і у книгах не пишуть.

[archervarius.livejournal.com]

ну от зараз Дашвар паразитує на темі села) Медвідь ще, але він нечитабельний.

щодо чорнухи - то да, багато такого наслухаєшся. ІМХО, вражає ще й тому, що ми звикли до "Село - і серце відпочине", тобто певний імідж благостного села є

[olexiy-k.livejournal.com]

У мене особисто, на щастя, душа у селі відпочиває.
Може тому, що я там - тільки гість. Та і не у всіх же там горе і нещастя.
Ще подумав, що у місті люди набагато менше знають про своїх сусідів, у місті більше приватного життя, у селі ж воно якось у всіх на виду.

[archervarius.livejournal.com]

ну да, і в місті стійкіше, звичніше ставляться до ЧП, бо народу більше. ну і в селі часто роблять різні дурні речі... типу такого http://gazeta.ua/index.php?id=316128

[kostyantyn1979.livejournal.com]

Моя бабуся читала Шевченка.
І плакала.
А над жидом Андруховичем чи жидом Позаяком плакати не будуть.

[archervarius.livejournal.com]

угу, над мексиканкою донною Бейджею теж плакала?

національні ярлики - річ немудра

[kostyantyn1979.livejournal.com]

Ні, не плакала.
А саме національність визначає ставлення Андруховічей-Рабіновічей до всього українського.

[archervarius.livejournal.com]

о, так ваша бабця і "сільська жінка" Дударя - це одна і та ж особа. бо решта дуже полюбляють лити сльози над латиноамериканськими мильними операми

і прохання: жидосрачу (як і іншим нацсрачам) тут не місце, ок?

[kostyantyn1979.livejournal.com]

Ну, вона дивилася серіали. Але не плакала.
У мене запитання. Я ніколи не розумів україномовних людей, які почувають якийсь пієтет до жидів, страшаться самого цього слова, дуже не люблять згадок про жидівське походження когось. Із чим це пов"язано? Це ліберастично-інтернаціоналістські переконання ("всє нациі харошиє", типу пережиток совітчини), власне походження, страх бути "фашістом", тобто німецьким нацистом, чи щось інше?

[archervarius.livejournal.com]

поясню простіше. мені похуй на жидів, кацапів, бульбашів, пшеків, піндосів, хохлів, пепеків, грінго ітд. але в цьому журналі підтримується життєрадісна атмосфера пивниці, а не підземного переходу. хто її порушує за національною ознакою - одгрібає банхаммером "не по паспорту, а по пиці". нічого особистого)))

ще простіше:

Троль: жиди, жиди!
Аrchervarius: попередження...
Троль: жиди, жиди!
Аrchervarius: бан.

[oraushenbah.livejournal.com]

Якщо archervarius не заперечуватиме, я спробую викласти свою точку зору з цього приводу (узагальнену, бо деталі світогляду шановного archervarius`у мені не дуже відомі і Вам напевно також).
По-перше, не варто вбачати в елементарній етиці (все-ж таки термін "жиди" не душе поширений у вихованих колах) "якогось пієтету".
По-друге, із узагальнено критичним, навіть у м`якішій формі, ставленням до тієї чи іншої національності сьогодні далі маргіналізму навряд чи поїдеш, така тенденція. Особливо, треба визнати, це стосується євреїв. Істина гарна річ, але далеко не кожен здатний терпіти пов`язані зі схильністю до неї незручності (це я про себе, на всяк випадок:))

[kostyantyn1979.livejournal.com]

Гм, якщо резюмую Вашу думку як "Це слово не кажуть і означених ним людей не критикують, щоб не наражатися на небезпеку й звинувачення?" то буду правий?
Той термін, який усім чогось так муляє - єдиний, що стоїть у словниках української мови. Звичайний етнонім, який є єдиним уживаним у творах українських клясиків. Він не містить у собі нічого образливого (у вертепі, тільки не цензурованому УКУ, відомий персонаж зізнається: "Я - Ірод, цар жидівський, переді мною весь світ тремтить!" Погодьтеся, такі слова потішили б будь-якого сіоніста. Цей термін спокійно вживається в освічених колах і чув я його і від інтелігентів Полтави, і від інтелігентів Львова, й від селян у нейтральному вжитку.
Те слово, що нам нав"язали, попервах було й вимовити важко через фонетику: "яврей" у Грушевського чи "гаврей" у фіксації Горліс-Горського. Варто було б потихеньку хоча б від нього відмовлятися й повертатися до европейського поділу на "жидів" і "гебреїв", тим більше, що це історично й етнологічно обгрунтовано, та й політичну напругу зніме.
Я говорив про інше, але мене не почули, бо побачили оте саме політнекоректне слово. Як на мій погляд, наш сучукрліт пишеться людьми, далекими від і міського, й сільського українства й етнічно, й ментально, й культурно. До багатьох речей - не лише до українських традиційних цінностей, святинь і шанованих людей, але й до якихось простих виявів побуту чи ментальности - ці люди ставляться відверто вороже, презирливо, з нерозумінням і неповагою, камуфлюючи свої глузування під постмодернізм, постколоніялізм абощо. А потім вони бідкаються, що українці їх не читають. Чого ми не помічаємо, що то не денаціоналізація, а природна захисна реакція людей, які свідомо чи несвідомо помічають, що в тих книжечках з них відверто глумляться? Тому для них безпечніше погортати англійську фентезі чи російський іронічний детектив, де вони не зустрінуть глузування з Голодомору, Шевченка, Бандери, Шухевича чи Петрушевича.
Дехто з бонз сучукрліту пишається, що його твори читають російськомовні на сході й півдні України. Всі аплодують. От тільки при цьому роблять вигляд, що не помічають, що це і є україномовна література для російськомовних. Для тих, хто не є українцем в етнічному плані, кому українська мова нерідна, він просто вчив її в школі або ж, що більш вірогідно, був змушений вивчити задля викладацької чи ще якоїсь роботи. Звичайна українська література, особливо клясична, йому не подобається, бо ж вона уся – про українців, про чужий, неприємний, огидний йому їхній селянський побут, звичаї. Він її не читає. Але ось йому пропонують інше чтиво – сучасний, продвинутий, модний автор пише українською про міста, зрозуміле й актуальне міське життя, пияцтво, секс, наркоманів, растаманів, та ще й потішається щосили, щодуху з усієї осоружної хохляччини, оцих їхніх гетьманів, провідників, диктаторів, кобзарів, сала, горілки, хуторянства, вишиванщини й шароварщини...

[oraushenbah.livejournal.com]

Резюмуючи частину Вашої думки не про "гавреїв" (пішли вони нафіг) можна сказати, що автентична публіка не поважає сучукрліт і захоплюється переважно пасторальною клясикою? По-перше, це викликає сумніви. По-друге, навіть якщо правда - хіба варто споживати тільки позавчорашні шедеври при всій повазі до них?
Я гадаю, краще створювати свіжші, перемагаючи в конкурентній боротьбі підступних "бонз", а не лише кидаючи в останніх лайно каміння. Або я пропустив щось, тоді будь ласка надайте приклади гідного сучасного письменництва? Нещодавно мені "ФМ Галичина" Прохаська більш-менш сподобалась. І пасторальненько! Хоча про секс і пияцтво також є:(

[kostyantyn1979.livejournal.com]

Ну, не лише ж клясику, й не лише нашу. Читайте уважніше. Люди, що не почувають презирства до української клясики, читають російські й перекладні книги, бо вони переважно нейтральні в плані ставлення до української ідентичности й там немає глуму над ними. Натомість сучукрліт типу Андруховіча чи Матіосихи переважно ядучий.
А мені прийшлося до душі "Серце гангстера Уррі" Башкірової. Не пасторально - чого ви всі так накидаєтеся на пасторальність? - але написано гарно, не ображає почуття читача.
І в тому, що мене після втрати бабуні розчулила читана по радіо "Наймичка": "На хутір лихо заглянуло...", не бачу приводу для глуму наді мною чи якихось ознак моєї рустикальности.

[bill-oflading.livejournal.com]

ЦИТАТА: "угу, над мексиканкою донною Бейджею теж плакала?"
- Дона Бейжа (Ана Жасінта де Сан Жозе) була все ж таки бразильянкою. До речі, дуже цікавий був свого часу серіал. Мені тоді (початок 90-х) дуже сподобався.

[archervarius.livejournal.com]

угу, узагальнив невдало

[te34.livejournal.com]

марініна для жінок із села все-таки задорога і заскладна, наскільки я в курсі...

[archervarius.livejournal.com]

підглянуто в сільській хаті села Голубечого, Крижопільського району Вінницької області)

[te34.livejournal.com]

ех...
а мої тільки сіріали дивляться :)