Приблудна свобода (спогад)
Dec. 24th, 2010 05:21 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusЙого звали Приблуда. По паспорту Сергій (прізвища не лишилося), але для нас - Приблуда. Ми в тому дві тисячі початковому році лежали, задоволені як свині, біля намету прямо під сценою етнофесту в Шешорах. На черевиках ще не висохла глина щойно пройденого карпатського маршруту, рюкзак за добу потерся по електричках і стопнутих автівках, і ми були повні пива, суб'єктивно тверезі та збіса горді з себе.
Тут він і приблудився на запах каші - запропонував до наших круп своє сало і цибулю. Кашка була з таком (тушонка лишилася спогадом з вечорів на верховинах), тому сальце стало до речі, а Сергій - до столу. Він був з БеЦе, мав ложку і кружку, кусок сала і цибулину (що стали акціями на кашу), шматок клейонки і добрий настрій автостопника.
Після десяти днів марш-кидків по верхотурах каша, зібрана із залишків гречки, пшенички, ячки та пісочку з рюкзака була шедевром кулінарії. А сальний пайовик кривився, поки не доїв миску. На чай його уже не запрошували, хоча той крутився біля намету.
Карпатська погода під вечір "полна ізмєни і пєрємєни", і життєрадісні ритми етно нівроку підсилила канонада грому. Почався дощ, і Сергійко відчув, що шмат плівки захищає куди гірше, ніж намет. Злива валила аж темно, від блискавок в наметі можна було читати, а музики розбіглися хто куди. Примхливий кашоїд почав шкрябатися до нашого намету, за що був безжалісно посланий: "Якщо у вас немає пизди, то цей намет - двомісний!" І під шум стихії персонаж отримав прізвисько Приблуда.
Святе діло - виспаться під дощ! Зранку, розпалюючи вогонь для чифірку, я побачив мокрого Приблуду, який никав навколо попелу ватри, сподіваючись зігріти в кружці чайок. Врешті, напросився на наш вогник і наївно запропонував залишок цибулі до столу. Скуштувавши облизня, Приблуда щез. Поснідавши, ми зібралися до Косова відвідати музей і вкрасти картоплі. Наш привид замку Іф матеріалізувався знізвідки, і попросився поспати в наметі в час відсутності. "Сторожи палатку!", - отримав він суворий наказ... Увечері ж неохоче виліз з намету, поглядаючи на хмари. Все хороше швидко закінчується.
Наступного року ми знову зустріли його в Шешорах. Він життєрадісно їхав на чиємусь хвості - без нічого, тільки ложка, кружка і кусок клейонки.
З того часу я скептично ставлюся до "сковородинської свободи" - вона легко перетворюється на приблудну.
__________
Раніше у серії: Київ зник у понеділок (спогад)
Тут він і приблудився на запах каші - запропонував до наших круп своє сало і цибулю. Кашка була з таком (тушонка лишилася спогадом з вечорів на верховинах), тому сальце стало до речі, а Сергій - до столу. Він був з БеЦе, мав ложку і кружку, кусок сала і цибулину (що стали акціями на кашу), шматок клейонки і добрий настрій автостопника.
Після десяти днів марш-кидків по верхотурах каша, зібрана із залишків гречки, пшенички, ячки та пісочку з рюкзака була шедевром кулінарії. А сальний пайовик кривився, поки не доїв миску. На чай його уже не запрошували, хоча той крутився біля намету.
Карпатська погода під вечір "полна ізмєни і пєрємєни", і життєрадісні ритми етно нівроку підсилила канонада грому. Почався дощ, і Сергійко відчув, що шмат плівки захищає куди гірше, ніж намет. Злива валила аж темно, від блискавок в наметі можна було читати, а музики розбіглися хто куди. Примхливий кашоїд почав шкрябатися до нашого намету, за що був безжалісно посланий: "Якщо у вас немає пизди, то цей намет - двомісний!" І під шум стихії персонаж отримав прізвисько Приблуда.
Святе діло - виспаться під дощ! Зранку, розпалюючи вогонь для чифірку, я побачив мокрого Приблуду, який никав навколо попелу ватри, сподіваючись зігріти в кружці чайок. Врешті, напросився на наш вогник і наївно запропонував залишок цибулі до столу. Скуштувавши облизня, Приблуда щез. Поснідавши, ми зібралися до Косова відвідати музей і вкрасти картоплі. Наш привид замку Іф матеріалізувався знізвідки, і попросився поспати в наметі в час відсутності. "Сторожи палатку!", - отримав він суворий наказ... Увечері ж неохоче виліз з намету, поглядаючи на хмари. Все хороше швидко закінчується.
Наступного року ми знову зустріли його в Шешорах. Він життєрадісно їхав на чиємусь хвості - без нічого, тільки ложка, кружка і кусок клейонки.
З того часу я скептично ставлюся до "сковородинської свободи" - вона легко перетворюється на приблудну.
__________
Раніше у серії: Київ зник у понеділок (спогад)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-12-24 05:40 pm (UTC)З того часу я скептично ставлюся до "сковородинської свободи" - вона легко перетворюється на приблудну.
+1500
no subject
Date: 2013-07-26 09:22 am (UTC)Зустрічалися з такими принаймні тричі.
Раз - чувак з двома тьолками, зі Льова, творчєска інтілігенція. З собою не взяли ніхуя, ні намету, ні жрачки, підрулили до нашого столу із шоколадкою та корками апельсину (до чаю). Ми їх пригостили, бо й самих тікі що пригостив місцевий бик-олігарх. Потім вони почали шаритись, де б заночувати, пішли до того бика в хату, на підлогу проситись.
Другий раз був єбанутий чех, що мандрував Чорногорою з порожнім рюкзаком, в якому - кружка-ложка і щоденник, куди він щось строчив. Теж перекусив з нами, спати не пустили, спав на вулиці, наступного дня плівся з нами на хвості кілометрів 20, далі з"єбавсь,
Третій раз взагалі була феєрія. Ми здуру набрали жрачки на тиждень на триденний похід (втратили навики), жрали весь час від пуза і все одно дівати не знали куди. І от на Полонині Руні до нас вночі підрулила товпа хіпарів з хвестивалю "Райдуга", тіпа на чай. Ну ми й на радощах віддали їм весь запас, ті жалілись, що не жерли вже тиждень. Суки, укурені були, а хуй поділились...
А ще я змолоду записавись в "госпітеліті-клюб", раз прийняли вдома файну пару словак+чешка, вчені, порядні. Другий раз - поміг парі французьких бродяг з фургоном, добре погуділи. А між тими попався наш, киянин, такий мудак, що я зарікся більше когось приймати, окрім іноземців - задля мовної практики. Нещодавно цей самий мудак просився ще раз - навіть не зрозумів, що тоді остопиздив...
no subject
Date: 2013-07-26 09:45 am (UTC)no subject
Date: 2013-07-26 09:50 am (UTC)З іншого боку, пам"ятаю зустріч з групою єбланів, в 90-х, на Бребенескулі. Нам казали, що й на Памір ходили. Були взуті в реальні туфлі (ну в яких при костюмі і гальстуку ходять), мали парасольку, магнітофон з запасом касет та батарейок і інші нішятки такого роду...
no subject
Date: 2013-07-26 10:53 am (UTC)але я ступив - треба було взяти маленький рюкзачок, і лишати грос-рюкзак з непотребом, а маленький з ноутом - тягати
no subject
Date: 2013-10-16 12:42 pm (UTC)В 1999-му на наше стійло на Шипоті вибрів якийсь мутний мацквічь - він приїхав на Шипіт в напівцивільному, з поліетиленовим пакетом з ручками, де був зошит (як в пан-баклажанового їбанутого чеха, для ведення днєвнічька), ручка, ложка і тарілка. Кружки і клейонки навіть не було.
Ми якраз якийсь супєц домастирювали. Воно, голодне і сумне, попросилося побірляти з нами, навіть без "вступного внеску". Ну, матьтвоювйо, хіпова гостинність ще жевріла в душі.
І ото супєц доварюється, це тєло підсідає до котла, видить там плаваючі шкварки з зажарки, голосом полупокєра-вегана скиглить: "чювакі, ну на хуя ви сюда сала палажилі, я сала нє єм, я вегетаріанєц!" - і починає ложкою вибирать швкарки з котла і викидати їх на траву, жеби супца без шкварок потім безперешкодно набрати.
Анейобжежтвойюсукавєгандон! пиздити - не пиздили, навіть те, шо він в свій полумисок вже набрав, не наділи йому на писок разом з полумиском, бо ж ми тіпа добрі хіппі — однак шось він таке інтересне в наших очах побачив, бо ушився негайно, і більше навіть під нашим краєм Шипітської Поляни не ходив.
Однак десь третину шкварок воно викинуть встигло, курвота. І шо саме характєрне - винесений з-під вогню супєц воно таки з'їло, хоч і на салі варений.
no subject
Date: 2013-10-16 01:09 pm (UTC)про байки - ми якось в горах зустріли у 2004 році чехів під Вухатим Каменем. Пепеки були обвішані снарягою як чечени патронами, але ума це їм не дало.
Вони поставили намет на хребті на навітряній стороні і сильно пирилися у ЖоПеС, де була карта-трьохкілометровка. На ВК з його стежечками 3-кілометровка це шо по газеті "Правда" ходить.
Після нетривалої бесіди ми їх показали де озеро Несамовите, а потім жестами показували, що там є деревина для вогню)
no subject
Date: 2013-10-16 01:28 pm (UTC)