Юрій Бригадир, "Мезенцефалон" (прочитано)

[archervarius]

Продовжую читати соціомаргіналку. Після теми наркотиків - алкоголізм.

Отже, Юрій Бригадир, "Мезенцефалон".



Мезенцефалон - спинний мозок. А ще - скорочення від "мезенцефалонове депо", та сама "таблетка", яку підшивають алкоголікам.

Про свій попередній креатив Бригадир висловився так: «Я написал смешной, актуальный текст, — объяснял мне тогда Бригадир причины своего успеха. — Но я, в отличие от большинства, не вы**ывался. Я просто сделал срез жизни. Так же, как, например, Сергей Шнуров или Баян Ширянов».

Приблизно так воно і є. Лікувальний курс фотоправди - на першій сторінці книги - довідка з наркодиспансера, видана Юрію Бригадиру)

Фабула: новосибірський сисадмін готується до запою. Готується капітально, по-куркульськи - звільняється з роботи, запасає алкоголь і запиває. Простою безхитрісною мовою описуються деталі запою. Врешті, він продає усе з дому і на краю прірви зупиняється - протвережується і вшиває "депо". Але це не назавжди, а до наступного запою.

Між сюжетом ідуть корисні енциклопедичні відомості про те, як пити ніхтінол, спирт, одеколон, настоянку глоду, антистатик (зік!) та інші малопридатні для цього речовини.

Бонус - філософська мораль про алконавтів: алкоголік живе у злагоді зі світом, у нього немає конфліктів, а тому він вічно умиротворений і не боїться нещасних випадків (усі помічали, що п'яні виживають там, де тверезого сто раз би перебило). Алкоголік - майже Діоген, йому мало треба і все добре)

Критика виявилася лояльнішою, ніж до Ширянова - видно, що наркотики багатьох лякають, а синька - національна традиція. Більшості подобається вміння автора оповідати) цікаве твердження - Бригадир ілюструє "шаламовское утверждение, что в ХХ веке писатель должен быть не «Орфеем, спустившимся в ад» (и рассказавшим братьям-олимпийцам, чтó он там узрел), но «Плутоном, поднявшимся из ада».

ІМХО. Текст однозначно хороший: по-перше, у автора справді є історія і її цікаво та корисно послухати. Ширяновські наркотики - все-таки бар'єр, реальний відповідний досвід мало хто має (тим більше, судячи з опису, кайф від ефедрону і травки сильно вдірізняється). Досвід алкоголю має більшість, дехто навіть намагається витягнути з нього певні духовні висновки - тому корисно послухати того, хто дійшов до краю прірви і зупинився (ті, хто не зупинився, нічого не розкажуть).

Мораль повторює Ширянова "дорослий підхід" - алкоголік - не "заблудла дитина", якій треба показати вихід зі страшного лісу, а свідомий вибір, який робиться неоднократно.

Да, тема не нова (дадада, Венічка Єрофєєв, "Москва-Пєтушки" (поставив в список прочитання). Але то вже історія, а це - дуже близька реальність.

Висновок: однозначно рекомендується до прочитання усім, кому небайдужий алкокайф.

ЗІ: задумався про сутність натуралізму і взагалі співвідношення правди, художньої правди і вигадки у творі.

Comments

[oksana-kalyta.livejournal.com]

Дуже філософське питання, дуже. Може, почитаю цю книжку, справді цікаво, хоча я вже трохи "не в темі":)))

ЗІ: відчула справжню користь від твого "Читацького щоденника":))