Втома Бориса і Ераста. Борис Акунін, "Черный город"

[archervarius]

Здавна люблю Акуніна за вміння плести цікавий (рос. "занимательный") сюжет та давати хоч і вторинні, але живі картинки історії. Тому коли "Літрес" запропонував купити новий роман "Черный город", я не втримався і скачав його нашару на Флібусті. Причому не просто текст, а з картинками! КПКшка тріщала від 15-метрової книги, але малюнки оживили текст і порадували.

Борис Акунин. Черный город. М.: Захаров, - 2012.

Пригоди Ераста Петровича Фандоріна продовжуються у нафтовому Баку 1914 року за місяць до початку Першої світової. Фандорін ловить супер-революціонера Дрозда (див. Алмазна колісниця, том 1), який і раніше був нівроку кмітливий, а тут оперився до рівня всесвітньої загрози. Якщо він не впіймає Дрозда (який переіменувався на Дятла) - буде війна і революція.

Але головний герой тексту - не Фандорін, а східний колорит. Суміш східних і кавказьких традицій, норови нафтових нуворишів та нафтового ж пролетаріату, благородні розбійники та загадкові жінки - калейдоскоп серйозний навіть для акунінських текстів.

Настрій твору - втома. Фандоріну уже 56, він у чудовій формі, сила ще є - мудрість уже є, але герой неймовірно втомлений від усього. У нього з'явилася нелюбима дружина, попередні завдання, на які вказує автор - уже були всесвітнього рівня, і тепер йому нудно-втомлено. Підозрюю, що автор теж втомився, бо рівень орнаменталістики стає ну занадто солодкавим, занадто оперетковим. Сюжет в кількох точках рухається виключно за рахунок "роялів у кущах" - чергових пригод, які автор мече з рукава. Водночас кількість "заділів" на нові книги у тексті дуже багато, тому рано списувати Ераста Петровича.

Втім, Акуніну таки вдалося зробити головний сюрприз - нетипове закінчення детектива. Спочатку воно шокує, а далі усвідомлюєш, що це частина епохи, яка має вчинити те саме, що і сам час.

Да, Акунін замочив Фандоріна, я в шоці! Причому абсолютно несподівано, буквально за абзац усе вирішилося. Але що ж - епоха Фандоріна як типу скінчилася з війною, він своє пожив і зробив, можна і на той світ. Але взагалі в детективі це дуже незвично, як експеримент - дуже похвально. От вам і вихід за межі жанрової формули детективу.

Питання до любителів Акуніна - Дятел це Октябрьський? Старуватий щось, якщо йому не менше 25 в 1905, 34 в 1914, то в 1938 йому 58, якось забагато. Романов = Октябрський, ніби малувато...

Висновок: хороший колорит, але посередній сюжет і дух тексту. Любителям Акуніна&Фандоріна рекомендується, але суб'єктивно гірше за інші твори серії.

Comments

[klodius.livejournal.com]

Десь Акунін робив натяки, що ніби Романов і є Октябрьский=)

[archervarius.livejournal.com]

натяк іде у "Шпигунському романі" - Октябрський сіпається на прізвище "Фандорін", що належить пану, якому належало село, з якого походить Єгор Дорін, а пізніше каже Єгору, що вчинив велику помилку, судячи з контексту, убивши хорошу людину.

Контра: Романов входить в серію "Смерть на брудершафт" приблизно 22-річним пацаном в 1914, Фандоріна знати і убити не міг.

Про: Октябрьського нагородили прізвищем у 1919 (здається) році. Заміна "Романов" - "Октябрьський" видається логічною.

По віку болтушка років на 5-10 виходить, Романову в 1941 році 46 років, Октябрьському десь під 55. Дрозду - не менше 60 в 1941, бо у 1905 він не молодший 25 років.

З іншого боку, "Чорне місто" закінчується специфічно - гочі стріляє у "зв'язаного", Фандоріну пробігає у мозку прощальна фраза. Смерть не констатована, ну мало лі - промахнувся, вухо відстрелив від нервів абощо. Шанси воскресити є - як Остапа Бендера.

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

55 і 60 років - не так вже далеко: такі супермени як Фандорін і Дятел цілком можуть виглядати на 5 років молодше. Тому Октябрьський - це таки мабуть Дятел.

[gluk16.livejournal.com]

В «Шпионском романе» есть намёк на то, что Фандорина знал сотрудник советской контрразведки Алексей Октябрьский (он же Алексей Романов), известный из цикла «Смерть на брудершафт» (как Алексей Романов) и произведений «„Квест“ и Шпионский роман» (как майор Октябрьский).

це з російської вікіпедії

[gluk16.livejournal.com]

ха-ха, щось Акунін наплутав. в попередніх версіях вікіпедії було ціле "розслідування", куди ж пропав Фандорін. Загалом після 1СВ його сліди губляться, але є згадки (з інших романів), що Фандорін допоміг емігрувати своїй дружині та новонародженому синові за кордон, а сам залишився в РСФРР, де і помер (імовірно) від рук чекістів. І було це в 1920-ім году.

про це інформація збереглася тут:
Вторым браком — на актрисе Елизавете Анатольевне Альтаирской-Луантэн, урожденной Лейкиной, которая в 1920 г. родила ему сына Александра. Судьба Эраста Петровича после революции неизвестна, предположительно, он остался в России

Тепер на вікі він помирає в 1914 р., але (!) в нього є син, який народився 1920 р. (сэр Александер Фандорин (1920-1994)).

Тому в мене два варіанти:
1) або Акунін вже сам забув, про що пише, і тому плутається
2) або Фандорін жив і Акунін косить під Яна Флеммінга, який в кінці кожного роману "вбиває" Джеймса Бонда

[archervarius.livejournal.com]

відповів у попередньому коменті що знаю