![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusПродовжую штудіювати давнє письменство, дуже цікаво. Все-таки минулі дні та погляд самовидців - це сила, гарно видно змінне і вічне.
Отже, "Путешествие Антиохийского Патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским" (скачати).
Сюжет. 1654 рік, один з п'яти православних патріархів, антіохієць (сірієць) Макарій їде з почтом в Росію за баблом. Тут пояснення: на той час усі давні православні церкви візантійської традиції знаходилися у країнах, якими правили мусульмани, через що і бідували. Єдина потужна православна країна - це Росія, тому просити грошенят їздили туди, хоча це далеко (подорож Макарія тривала три роки), холодно і небезпечно. Мовляв, дорогі наші православні, відсипте грошей єдиновірцям, а ми вас благословимо і дамо реліквій.
Книга охоплює проїзд територіями України та Росії, до того почт прямував через Туреччину та Молдову. Павло дає детальну картинку народного побуту та життя владників обох країн, а також описує зустрічі з Богданом Хмельницьким, патріархом Никоном, царем Олексієм Михайловичем та численними вельможами.
Що цікаво:
Україна
Росія
Достовірність
Добріхує Павло час від часу, переважно перебільшує або щось недочуває. То йому чудяться собаки розміром з корову, то в невинних аборигенах йому бачать людожери, які хочуть з'їсти грецького монаха, то ще щось. Особливо сподобалося про жито висотою в три сажені. "Ех, риба раньше була - в воду без трусів не зайдеш". Але якщо фільтрувати явну фантастику та зачудування "правовірними народами", то решта достовірне.
Висновок: цікава книга про життя України та Росії у 17 столітті. Читаєтьcя легко. Рекомендується.
Отже, "Путешествие Антиохийского Патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским" (скачати).
Сюжет. 1654 рік, один з п'яти православних патріархів, антіохієць (сірієць) Макарій їде з почтом в Росію за баблом. Тут пояснення: на той час усі давні православні церкви візантійської традиції знаходилися у країнах, якими правили мусульмани, через що і бідували. Єдина потужна православна країна - це Росія, тому просити грошенят їздили туди, хоча це далеко (подорож Макарія тривала три роки), холодно і небезпечно. Мовляв, дорогі наші православні, відсипте грошей єдиновірцям, а ми вас благословимо і дамо реліквій.
Книга охоплює проїзд територіями України та Росії, до того почт прямував через Туреччину та Молдову. Павло дає детальну картинку народного побуту та життя владників обох країн, а також описує зустрічі з Богданом Хмельницьким, патріархом Никоном, царем Олексієм Михайловичем та численними вельможами.
Що цікаво:Україна
- Улюблений фрагмент наших патріотів про те, що в країні козаків майже всі письменні, навіть жінки та діти-сироти. Хоча загальний тон печальний - країна розорена війною, скрізь сироти, які просять милостиню, співаючи по хатах. Втім, держава намагається про них турбуватися, влаштовуючи притулки. Крім війни, країною прокотилася чума, яка додатково викосила населення.
- Павло відверто радіє знищенню поляків ("проклятих ляхів, ворогів віри") та євреїв, який в Україні уже майже не лишилося, а будинки їх стоять порожні.
- Хмельницький - мудрий, показово скромний, смиренний, увічливий, натомість полковники - в золоті та розкоші. Весь побут козаків нехитрий, автора дивує відсутність челяді та почту.
- трохи про економіку держави Хмельницького: автор говорить про козаків та селян-ополченців, відсутність подушного податку, передачу митних податків на відкуп.
- лаврський митрополит їздить на розкішній позолоченій кареті зі збройним почтом (така от історична традиція :), а у монахів у келіях зберігається чимало коштовної бойової зброї.
- цікаво про вино: загалом у країні його не п'ють, заміняючи пивом і квасом. Але у Лаврі розкішні виноградники, вина багато і свого, і привозного.
- загалом про Україну - прості, щирі та здорові люди, родюча благодатна земля. Але війна та чума сильно вдарили по ній.
Росія
- А в Росії тим часом політика жорсткої ізоляції. Нікого не пускають, а якщо хтось прикривається іменем царя, то впускають, дать гроші та блага - і не випускають вже ніколи.
- патріарх (!!!) в шоці від суворої набожності московитів. Довгі служби відмічають ще в Україні, але в Росії тривалість відправ шокує мандрівників. Служби довгі, сидінь у храмах немає, важко. Пости тримають суворо усі від царя до простолюду, як у харчах, так і в поведінці.
- взагалі суворість у вірі показується щосторінки. Вона дуже дивує сирійців, які звикли до мультикультурності. А тут явно видно "титульну націю" та "народну віру". Всі інші національності та віросповідання жорстко сегрегуються та подавляються (мінімум контактів, окреме житло, окремий одяг тощо).
- "дослівна" релігійність росіян дивує Павла. Коли "б'ють чолом", то справді кланяються до землі. Причому всі, навіть всесильний воєвода прикордонного Путивля. Якщо хрестяться - то луплять себе пальцями щосили. Якщо піст - то практично до голодування.
- особливості східного православія московити вважають відступом від справжньої віри, оскільки дисципліна там куда менша. Відмічається, що грецькі церковники звикли у піст пити вино і горілку, голосно сміятися та хапатися за зброю. За це їм добре усипали, а за всіма іншими іноземними православними гостями вчинили суворий нагляд.
- разом з патріаршими та митрополичими делегаціями до Москви прямує дуже багато непевного люду - "бідняків", які просять милостиню у царя, торговці різними товарами тощо. Вся ця публіка просить на кордоні записати їх як служителів церкви, що переважно вдається. Потім вони поводяться негідно, і через цю хитрість росіяни починають підозрювати всіх гостей підряд.
- дуже цікавить Павла російська зима. Особливо специфіка логістики - взимку всі їздять на санях на шалених швидкостях, а також перевозять величезні вантажі. Через це взимку економічне та суспільне життя кипить, а от навесні все в багні, плюс піст - тому тоскно.
- щодо психології росіян, то автор сам собі суперечить. В одному місці він говорить, що це народ нехитрий, розумом некмітливий. В іншому (видно, шпигування дістало), стверджує, що всі москалі хитрі, підступні та двоєдушні.
- Павло абсолютно, безкрайньо симпатизує московському царю та козацькому гетьману. Це і недивно - живучи в країні, де християни - пригноблена меншість, бачити царя, який знімає шапку перед патріархом і всіляко кланяється всім іконам круто. А ще ж гроші!
- про гроші: патріарх привіз різні реліквії, типу "шматочок дерева з хреста, на якому запеклася кров Христова", "шматочок пальця святого Христофора" тощо. Все це було успішно зміняно на гроші) Хоча, за словами Алепського, купувалися реліквії в Константинополі теж за чималий кошт.
Достовірність
Добріхує Павло час від часу, переважно перебільшує або щось недочуває. То йому чудяться собаки розміром з корову, то в невинних аборигенах йому бачать людожери, які хочуть з'їсти грецького монаха, то ще щось. Особливо сподобалося про жито висотою в три сажені. "Ех, риба раньше була - в воду без трусів не зайдеш". Але якщо фільтрувати явну фантастику та зачудування "правовірними народами", то решта достовірне.
Висновок: цікава книга про життя України та Росії у 17 столітті. Читаєтьcя легко. Рекомендується.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-02-15 03:32 pm (UTC)no subject
Date: 2013-02-15 03:43 pm (UTC)no subject
Date: 2013-02-15 03:56 pm (UTC)no subject
Date: 2013-02-15 06:47 pm (UTC)no subject
Date: 2013-02-16 06:50 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-16 03:14 am (UTC)видно таки нівроку тепліше тут було, якщо лаврські виноградники для вина надавалися.
no subject
Date: 2013-02-16 06:52 am (UTC)про виноградники цікаво, десь читалося, що в провінційних церквах до ХІХ століття причащали кизилівкою - бо вина не було. але може Алепський і щось недобачив... чи районований сорт... чи і справді клімат трохи кращий був
no subject
Date: 2013-03-08 08:00 am (UTC)no subject
Date: 2013-03-08 08:03 am (UTC)no subject
Date: 2013-03-08 08:09 am (UTC)