Лечу на море! Мотопохід вихідного дня Київ - Одеса - Київ

[archervarius]

В четвер я упіймав себе на думці, що скоро кінець сезону, а я толком некупаний. Тому в суботу встав зі світанком, запряг тварюку, кинув в рюкзак плавки та змазку для ланцюга - і чкурнув на Одесу.

О 6.30 ранку суботи, як виявилося, на виїзді з Києва уже аншлаг, потік щільний і якийсь дуже злий, маневри агресивні. Особливо противно в районі Боярки-Глевахи, де "білі" населені пункти, паскудний асфальт і дурний трафік. Зовсім не в кайф, не їзда, а сованка - майже до Білої Церкви. Крім того, в районі Василькова ремонт, діє тільки одна полоса, уже зранку була тягнучка на кілька кілометрів.

Але з Бецика стало веселіше - кинув 120 на спідометр і полетів через запахи полів та лісу. Весело гнав до самої Умані: погода чудова, ще не жарко, трафік малий. В районі Краснопілка почався адовий ад з асфальтом, на дорозі реально більше латок, ніж основи, все це - різної висоти, і капітально трусить всю дорогу. З іншого боку, скидатися до 60 влом, тряска від того не менша, тому летиш - і трусишся.

За Уманню вирішив пообідати, долетів до череди (3 штуки!) ресторанів Поплавського, і урочисто на них забив, бо жерти в мажорних точках добре в місті, а трасі - трасове. Хоча думка скуштувати "велетенського чебурека", прорекламованого бігбордом, була. І тут трохи за Уманню я бачу цілий ряд "домашніх кухонь" для далекобійників. Акуратні вагончики (з дуже неакуратним сортиром) стоять під трасовим насипом, на узбіччі паркуються фури та фургончики, через відбійник іде перелаз, а там смачно і дешево годують.


Узбіччя

Я завжди їм у подібних "кафе", упевнений в якості їх їдла, бо якщо Васі-на-Камазі не піде в жирок їх борщик, то він більше не стане. Тому вони працюють на постійних клієнтів, і намагаються годувати на совість. Ціни на одеській трохи вищі, ніж на львівській (харчувався в такій же точці за Олеськом), але дуже добрі. Солянка - 18 грн, салатик - 10 грн, вареники з сиром та сметаною - 14 грн тощо. Але порції при цьому удвічі більші, ніж в київських кафе (тобто солянки півлітра - чи півкіло, вареників - десяток здоровенних.

А ще в кафе під столом розважалося кошеня-чортеня, справжня личинка люципера. Воно дурачилося, скакало по мотоспорядженню, гралося зі шнурками, врешті, наїлося сиру з вареника і вляглося спати на кросівок.


Кому відьомського кота?

Лечу далі, вже стало спекотно. За Улянівкою починається рай - широка траса з чудовим асфальтом, лечу на максимумі, байк тонко вібрує, з гірки вдається розігнати тварюку до 130, у відкритий візор рветься гаряче степове повітря. Заради таких моментів і хочеться мандрувати на моті, відчуття єдності з трасою, мотором, вітром, політ крізь вітер та спеку.


А після заходу сонця...

Щоправда, правий бік траси достобіса голодний на заправки. Останні кілометрів 20 до повороту на Троїцьке їхав на стрьомі, що висохну. Там заправився бодягою на якійсь регіональній заправці, виявив, що витрусив болта, що тримав багажник, і тут же купив нового. Задниця вже добряче бобо.

В планах на Одесу був аквапарк. Довго вагався між коблевським та новим одеським на 7-му кілометрі, вирішив на користь останнього - менше їхати. На дорозі до 7-го км (хто не в курсі - величезний ринок) була дурна пробка, але обочиною вдалося проскочити.

Аквапарк дуже цікавий, по суті, викупили кусок безводного пустиря на окраїні, і зробили розвагу під відкритим небом. Я звик до приморських аквапарків, а тут степ та степ навколо. Зроблений турками, непогано, набір гірок досить пристойний, хороші басейни та лежаки. Із закритими київськими аквапарками не порівняти. Але жадібність власників б'є рекорди - півдня - 260 грн (!), парковка платна (10 грн), оренда міні-сейфа платна (20 грн). Народу дуже багато, думаю, в таких випадках треба якось нормувати відвідуваність гірок. Про "нагружений час" чути не хочу, аквапарк розраховувався на літні вихідні, це його нормальний режим, і ніразу не нормально стояти в черзі на гірку 20 хвилин.

З гірок: приємно, що дитячий комплекс окремо, він великий. Дуже класна "Камікадзе", одна з найвищих в парку. З довгих - подвійна "бочка" - гуд, "унітаз" - гуд, "U-гірка" - теж дуже гуд. Але черги-черги-черги, плюс заклад працює лише до 18.00, а гірки вимикають о 17.30. Їдло дороге. Висновок: більше туди не поїду.

Чарівний Booking.com підказав хостел "Чемодан" в центрі. Воїстину похвала ресурсу, який точно дає бронь, без "квартіра занята, чєво ви раньше ні пазвінілі". Плюс фото, детальний опис, карта - все на користь. Поки їхав - чотири рази блуканув в одеських односторонках. Мало вказівників, їхати складно. Плюс почало кашляти двигло, але то вже діло наступного дня.

Водять одесити агресивніше, ніж кияни. Особливо заябує звичка фафакати в спину буквально з першої секунди загорання жовтого на світлофорі, а потім поспішун тошнить 40 км/год до наступного світлофора. Цікава транспортна деталь - в центрі вулиці зайняті платними парковками з указаними місцями, там же стоїть спальна будка для гавчика. Складно сказати, за що вони відповідають, але все ж думка непогана. Мужик блатнуватого вигляду трохи потелився за мотоцикл, але врешті я поставив його перед вікнами будки, заблокував все, що міг і укрив чохлом.

Кинув шолом і бронекуртку в хостелі, і попензлював в "Пивний сад" у Міському саду пити пиво. Взагалі по життю я люблю тихі паби, де не гамірно та свіжо, можна погомоніти чи подумати. Тут, прямо в парку, столи стоять щільно, грає музика, але загалом - тихенько і затишно. Самоварне пиво дуже пристойне, десь на рівні київської "Пивної думи", а родзинка меню - "солонина", карпаччо з телятини в гірчичному соусі. Дуже добре!

Зібравши на себе пил сотень кілометрів, кухоль пива смакує неймовірно, він ніби обмиває душу зсередини, проявляє кольори, знімає руку з ручки газу. Відчуття дуже яскраві, наче місяць не куштував солоду-хмелю, приблизно як холодний доторк до обпеченої шкіри. Разом з сирим м'ясом - ну дуже надихає.


Будівля хостелу

Одеса тримає рівень міста-свята. Тут є чим розважитися - шумно, буйно, яскраво. Поблукавши по центру, вирішив поночі скупатися, вже на чистому кофеїновому допінгу. На пляжі була чиста фантасмагорія. Ззаду - в кілька шарів набудовані кафе-клуби-дискотеки, суміш мелодій та галасу така сильна, що всі звуки зливаються в тишу як кольори спектру - в білий. А на пляжі чорним-чорна ніч, повністю темно, тільки видно вогники цигарок від доброї сотні людей навколо, і здалеку розсипається феєрверк. До берега прибило купу водорослей, вода як кисіль. Десь за 10 метрів від берега цілуються два педераста юного віку. А метрів за 50, де вода чистіша, в темноті плаває накачаний пивом мотоцикліст)

Хостел "Чемодан" - приклад того, наскільки важливі кадри. Прекрасне місце і будинок (Буніна, 8), хороший ремонт - і досить пацавата атмосфера. Доглядачі квасять прямо на робочому місці, з гостями і друзями, радуючи відвідувачів перегаром. Серед ночі приперлися п'яні москалі і влаштували годинний матєрний обмін думками про Одесу, купання та відпочинок взагалі. Звукоізоляції на коридор немає. Не виспався.


Сімейство одеських кошаків

З самого ранку побіг купатися, набулькався до посиніння. Далі поснідав в "Оліо", толковий італійський кабачок. Зауважив, що якось не тягнуло на нове - ходив у відомі місця за відомою їжею. Хоча від кавунового лимонаду не відмовився, класна ідея! Карпаччо з пармезаном - теж тру.

Але не все коту вареники, байк почав люто пердіти і не їхати. moto_help, ай нід хелп. Поки загорав на В.Арнаутській, підскочив одеський байкер-турок Джеф, попатякали за двоколісне, він міг допомогти, але добра Катя з МХ викликала до мене Фіолетового Кота, який підскочив на авто, відвів на базу, швидко змінив свічки (слава Богу, не карби!) і, упевнившись, що все ок, радушно провів: "Все ок? А теперь уябуй".

Вилітаю на трасу, просто шал кайфу - дорога чудова, запал їхати ще є, пекло в грудях рветься, коли вилітаєш на горба, а внизу - панорама долини на десяток кілометрів. І летиш униз, зриваючи газ, байк вібрує бас-струною, а потім на підхваті залітаєш на горба - і нова долина!!!

Тут же, намагаючись поправити ліве дзеркало, втрачаю склянку, яка робить "фьють!" у невідомість. На правому обгони трохи складні, але справляюся, крутячи головою.


Урожай

Під Жашковим знову проблема з заправкою (датчика пального на моті нема), доїжджаю до якогось "Дніпра", а там безналу нема. Вирішую їхати навмання, але підскочив Саша з дубненського MCС "Залізні крила" з баришнею, заправив на пару літрів. Як виявилося, за пару кілометрів був "Вог", але за допомогу - дякую, віддячився!

Під БЦ упали сутінки, з моєю паршивою фарою і без лівого дзеркала стало геть сумно. Плюс потік на поганій дорозі піднімав хмару пилу, їхав у закритому шоломі. Ледве дибав під 70, аж тут на заправці, де став одягнути оранжеву жилетку, зустрів компанію юних байкерів на китайських круїзерах (ведучий колону на "відьмі-400" був наче на великому коні, єслівипонімаєтєочомя), "десперада" на фоні "зонгів" була мов з іншої планети. Посмішив "круїзер"-восьмушка (дядечко Ляо, що ти робиш, ахаха, зупинись!) Пацани взяли мене в колону, і до самого Василькова ми весело гнали рядком. В колоні їхати спокійно та добре, не переймаєшся маневрами автомобілів, тримаєш стабільну швидкість.

Під Васильковим, на 24-21 км траси був ремонт і гігантська, на 5 кілометрів, пробка. Ніч, менти на "вході" та "виході", клуби пилюки, світло ліхтарів - пекельне видовище. Колона розсипалася, я вперше в житті рванув між рядами, а потім по обочині - бо стояти несила. Вирвавшись на свободу, зібралися і промчали до самої столиці.

О 23.30 Бориспільська траса ідеально чиста, можна літати - і після повернення до "гнізда параноїка" пляшечка "Старого міста" лягла бальзамом.



Пройдено за два дні й ніч - 1060 км.
Їхав туди: 7 годин, назад - 8 годин
Поломок: 2, свічки втопку, або бодягою залився, або бак іржавий. І дзеркало ннада!
Падінь: 0 (ура!)

Круто! Повні вени адреналіну, натхнення, - "ветер, кровь и серебро!". Хочу ще!

Comments

[oles-barlig.livejournal.com]

зараз на одному з кабельних каналів показують "Примарний вершник" - твій пост зіграв із ним в унісон))

[slipa-ol.livejournal.com]

прямо заздрість якась у мене в організмі утворилась )

[oraushenbah.livejournal.com]

Серед ночі приперлися п'яні москалі і влаштували годинний матєрний обмін думками (с)
Саме через них не люблю Крим, Одесу, тощо. Безперечно, зустрічаються також і в інших місцевостях, але не в такій кількості, то традиційні райони скупчення.
А в цілому круто, "пєши іщо" :)