Василь Шкляр, "Чорний ворон" (прочитано)

[archervarius]

Новий роман Шкляра "Чорний ворон" активно піарився взимку 2009/10. З творчістю автора у мене давно "любов" - у бурсі писав критику на "Ключ" - відверту халтуру (навіть з точки попси), героя якої, як Нео, постійно виявляє все нові та нові здібності)))

Отже, Василь Шкляр. "Залишенець"/"Чорний ворон"

Почувши про назву, в пам'яті відразу вилинули рядки Стельмаха з роману "Гуси-лебеді летять":

"...є в мене, коли послухати одних, слабiсть, а коли повiрити iншим-дурiсть... Якось я швидко, самотужки навчився читати, i вже, на свої дев'ять рокiв, немало проковтнув добра i мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селi. Читав я "Кобзаря" i "Ниву", казки i якiсь без початку i кiнця романи,"Заднiпровську вiдьму, або Чорний ворон i закривавлена рука" i "Три дами й чирвовий валет".

Отже, станом на 20-ті роки ХХ століття назва "Чорний ворон" однозначно співвідносилася яко мотлох. Цікаво, що назву книги для Шкляра порадив Михайло Слабошпицький замість невиразного "Залишенець", від якою вона пішла у першому виданні. Питання: хто з письменників фатально позбавлений художнього смаку?

Отже, сюжет: 1920-ті... на просторах Холодного Яру, де колись гуляли гайдамаки, борються повстанці під керівництвом різних отаманів. Головний герой - колишній старшина царської арміх, потім армії УНР із псевдонімом "Чорний ворон". Сюжет - історія боротьби, вилазок, акцій і послідовного зменшення кількості загону Ворона внаслідок боротьби, дій ворога тощо. Паралельно іде лінія отамана Веремія, про якого всі чули, але ніхто не бачив.

Після кількох років жорстокої боротьби Ворон лишається сам. Він нібито підриває себе гранатою в підземеллі Мотронинського монастиря, а насправді - зникає, з'являючись на місці боротьби у 60-х роках у вигляді статечного сивого чоловіка.

Сюжет гострий, детективний, тому переказувати його не буду.

А тепер суть.

Фактично, Шкляр настругав вінегрету. Шукаємо попередників:

- хронотоп - Ю.Горліс-Горський, "Холодний яр"
- манера оповіді - романи Р.Самбука про війну
- перемежування оповіді "офіційними документами" - В.Богомолов "В августе 44-го", Ю.Семьонов, цикл про Ісаєва-Штірліца

При цьому книга програє усім попередникам.

Щодо сильних сторін роману: гострий сюжет. На фоні понурих колупань в жопі у власній свідомості, властивих сучукрліту, Шкляр вміє зацікавити. Інтрига загалом сильна і тримається (хоча про фінал автор завбачливо натякнув в середині) твору.

Чи є патріотизм, героїзм тощо сильними сторонами - на вибір сторін. ІМХО, професіоналізму ними не заміниш. Тим більше, коли патріотизм квасний і клюквенний)

Непогано показано закрути людської долі у ті часи: царська армія - повстанець - червоний - розстріл в 37-му / повстанець - амністія - Донбас...

А тепер проблеми:
 

1. Клюква, вона ж щира журавлина. Солярні повстанці проти хтонічних москалів. Москалі гидкі, завжди п'яні, матюкаються, боягузливі, нікчемні, дурні, гидкі. Автор називає їх "дурна кацапня" тощо. Одним словом, Шкляр подався в Кукринікси)))

Автор не взяв до уваги, що той, хто бореться з дебілами - сам дебіл. Штірліц Семьонова тому і викликає захват, що його противники - не нікчемні звироднілі фріци, а сильні, розумні, хитрі вороги.

Усі вороги - тільки москалі або жиди. В кінці твору починають фігурувати перебіжчики з лав повстанців (ті самі герої, які на минулій сторінці були Воїнами Світла).

На фоні клюкви - купа проблем з фактажем. Коли 15 повстанців роззброюють 47 фронтовиків РККА зі зброєю, то це з області героїчних казок для підліткового віку. Коли будь-який армійський вартовий пропускає переодягнених повстанців після матюкливої відповіді "Свой, бля" замість пароля - туди ж. Одним словом, "чотири танкісті і пес" - будь у них п'ять танкістів і два Шарика, вони б самі Берлін узяли.

Стереотипність зображення - майже лубкова. Наприклад, будь-який чекіст після розстрілу повинен побити ногами труп ворога. Так роблять три різні чекісти і поганий керівник контррозвідки Петлюри)

Особливо смачно виглядає одна деталь: переговори з Дибенком (українець з Курщини):
"- Китайця у нас спиздили[1]?
________________________
1 - "спиздили" - брутальна російська лайка.

Це як у Гоголя зноска: "Гусак - самец гуся")))

Я не спец у військовій справі, але погано виписані військові сцени кидаються в очі. Будь-яка кінна погоня завжди закінчується тим, що втікачів доганяють. Бої Шкляр взагалі не вміє описати, там тільки кулі свистять і гасла виголосують) Факт прицільної стрільби з кулемета вагою 14 кг на ходу з коня теж викликає сумнів (дадада, "конниє арбалєтчики").

Половина описаних "акцій" - банальний грабунок (магазини, склади, кооперативи). На наступній сторінці автор через героїв щиро обурюється, що несвідомі селяни не люблять повстанців.

2. Хронотоп слабенько витриманий. Заміни Чигирин на Яремчу, а "Максим" - на МГ-34 - і буде показовий твір про бандерівців.

3. Кілька проколів різного рівня у сюжеті. Так, поїздка з дитиною Веремія за кордон - фактично шматок фільму "Нескорений", де Шухевич зі звязкової їдуть в Одесу.

Окремі епізоди гарнюньо вкрадені в Горліса:

"Десяток рушниць уставилося "товаріщам" в очі. Водій пірнув у авто. З-під керма виглядала лише його спина. Той, що розмовляв зі мною, зблід і збентежено підняв руки. Голова ревкому, зробивши жахливо-розпачливу міну, підніс праву руку і вистрілив собі в скроню з маленького "Браунінга", який тримав у рукаві .. Забравши в усіх зброю, впихаємо зв'язаного предгубчека на тачанку, а тіло губревкома перетягуємо на переднє сидіння... Забувши про продкомівців, вертаємося на хутір під лісом. Далі їхати шестиособовий "Пірс" не міг" (Горліс-Горський)

"Наважився Гальперович  покозиритися на американському "пірсі"...[...]  До горлянки шофера було приставлено довгу кавалерійську шаблю... Один чекіст викликав у мене повагу. Він потягся правою рукою до нагрудної кишені, начетбто дістати документи, та зненацька у ній руці, мов з рукава, з'явився маленький, як іграшка револьвер "кобольд", бідолаха підставив його до підгорля і натиснув на спуск... Жаль було залишати в лісочку "пірса", проте їхати битими шляхами нам не годилося, а лісом їхати він не міг" (Шкляр)

Історія Веремія спочатку інтригує, але розвязка справляє враження, що автор не знав, як закінчити: "а що сталося з Веремієм? - мабуть, розстріляли..."

Кінцівка шокує: voron ex machina. Як врятувався отаман, як пережив ІІ світову, що робив усі ці роки - невідомо. Епізод відразу нагадав епілог "Гаррі Поттера" - там теж герої через 30 років. Але там принаймні Волдеморта убили...  За словами Шкляра, кінцівку він дописав потім, щоб не шокувати читача. Дякуємо)))

4. Невдало виписані "документні вставки". Відразу кидається в око, що всі вони писалися однією рукою (хоча авторів там десяток). Стиль однаковий, причому часто симпатизує повстанцям. Начальник батальйону пише: "Обычно "рыцари леса" в таких случаях вступают в длительную перестрелку..."

Відразу пригадується інформаційний шквал наказів у Богомолова - приклад якісної роботи і стилізації.

5. Еротика. Судячи з усього, Шкляр вирішив "як годиться", присолити твір секасом. Але сцени викликають суміш огиди і сміху: "він дивувався повнявому випуклому сраченяті".

6. Надмір жорстокості. Текст про війну, зрозуміло. Але якщо у Горліса вона справжня, життєва, то у Шкляра - смакування з присмаком мелодрами. Подібне бачимо у Матіос - прямо шабаш садистів якийсь)

Висновок: халтура - воно і є халтура. Халтурник - він і є халтурник.

ЗІ: Шкляр послідовно називає будьонівку "рогатою шапкою". Невже людина 1951 р.н. в житті не бачила будьоновки???

Comments

[dubchack.livejournal.com]

Щодо "спиздити" - це справді жесть)

[archervarius.livejournal.com]

а "повняве сраченя"? у мене це зараз слово-паразит?

[dashca-enotik.livejournal.com]

А що значить "повняве"?

[archervarius.livejournal.com]

ПОВНЯВИЙ, -а, -е, розм. Трохи повний

[archervarius.livejournal.com]

Вичитав рецензію Харчук на Літакценті.

"В. Шкляр вдається у своєму романі і до засобів магічного реалізму (чорний ворон як свідок холодноярської історії на тлі української), і до гіперболи — усі москалі у прозаїка як не кацапи, то кацапидли..."

ага, то зараз використання банальних метафор - це магічний реалізм, а примітивізм - це гіпербола. круто.

[intafyr.livejournal.com]

Рецензія сама по собі нічого не значить. Значить - кому вона була писана (як варіант: хто за неї заплатив).
Sad, but true.

[intafyr.livejournal.com]

А взагалі, згадується той анекдот-замальовка:
- Це магічний реалізм!
- А по-моєму, це гівно.

[osmolovska.livejournal.com]

Харчук - себто Роксана Харчук?
вона - викладачка мого університету.
у мене вона ще, слава Богу, нічого не викладала і, надіюся, не викладатиме.

[archervarius.livejournal.com]

угу, Роксана Харчук. Нє, ну в неї інколи цікава критика, але хвороба, характерна для могилянки взагалі прогресує з усіма симптомами - жонглювання нечіткими термінами, західна мода "описательсьтва" ітд.

Вчора перечитав її "Суч.укр.проза. Постмодерний період" - є дуже хороші думки, а є таке собі.

У цій рецензії багато дурощів. Зокрема, тема протистояння галичан і східняків у Шкляра дуже побіжно проходить, а вона роздула на сторінки.

[chornoshlychnyk.livejournal.com]

цікаво. про рогаті шапки -- у Горліса -Горського вони так звуться. спочатку така шапка в большаків наче звалася "богатирка" або "фрунзівка". селяни для них і смішніші назви вигадували

[chornoshlychnyk.livejournal.com]

Найгірше шо Шкляр робить це мабуть те, шо він "редагує" і "адаптує" твори класиків.

[archervarius.livejournal.com]

Богатирка - це перша назва за проектом, офіційна. Будьовка/фрунзівка - стихійна, від командирів частин.

Будьоновка у 2 ракурсах. Де вона рогата? Тоді шоломи давноруські, за мотивами яких вона робилася, теж рогаті.

[archervarius.livejournal.com]

ІМХО, найгірше - це сквашування історії. який сенс гордитися бійцями, які перемагали тільки нікчем? герою і супротивник потрібен геройський

згадаємо оперу Бородіна "Князь Ігор". Там хан Кончак - такий герой, що йому і програти не совісно. а тут - гидко.

[chornoshlychnyk.livejournal.com]

ні, так правильно, я не заперечую - ріг один, як ув однорога. ну ось -- http://www.nsad.ru/pic/edinorog.jpg

:)

[persivalus.livejournal.com]

>"спиздили" - брутальна російська лайка.

як на мій смак, тут у автора не вистачає рекурсії на кшталт: "спиздили" - див. "пизда"

[nicolay (from livejournal.com)]

а что, мне понравилось.
хорошо пишет товарищ, забористо.в особенности доставляет интернациональный состав Сил Зла - китайцы, прибалты и(почему-то) чуваши.правда, слабо отражена роль карелофиннов и удмуртов, но это не беде - думаю, в следующей книге писатель эту тему раскроет.

хорошо бы на русский эту книжку перепереть - успех в России гарантирован.:)

[nicolay (from livejournal.com)]

респект.лучше и не скажешь.

[archervarius.livejournal.com]

склад сил зла поцуплений з "Червоних бісенят" Бляхіна - там теж був китаєць, Ю-Ю. До речі, коли фільм знімали, то уже погавкався СРСР з КНР, і китайця замінили на цигана.

[nicolay (from livejournal.com)]

ну надо же, не знал.век живи - век учись.

[iurasov.livejournal.com]

А як на мене, то прикольний твір. Всі стереотипи зібрано. А розподіл на арійців і жидо-комуняк взагалі порадував. Звичайно, давати за таке премію - то плювок в сторону "нєканфліктнава прачтенія історіі", а тому треба було дві чи навіть три премії дати. Думаю, найпоживніше таке читати коли тобі 14:)

[ivanko333.livejournal.com]

склад сил відповідав реальній наявності різних національностей в більшовицьких загонів в Україні

[archervarius.livejournal.com]

ну канєшно, це все кацапи та жиди! і китайці! і естонці!

[mykolap.livejournal.com]

гм.

до речі. такий же закид робили поляки в бік фільму "Чотири танкісти і собака", коли його вилучали із освітніх програм

Там німці настільки примітивні вороги, що навіть непонятно, як вони захопили Польщу за пару тижнів. Та й поляки-танкісти, які їх люто мочать не сприймалися героїчними

Як ознаку подібногог українського кічу можна навести "І один у полі воїн" Дольд-Михайлика

І вже, щоб не писати двічі, якраз до сраченяти. Антитезою Шкляру в такому разі будуть герої роману Гончара "Прапороносці", які з боями в кількох книгах дійшли до Балатону, ні разу за цей час не сходившии до туалету

[mykolap.livejournal.com]

В Чигиринському районі до цього часу є навіть могила загиблих там китайських "інтернаціоналістів"

Принаймні так запевняють в музеї у Мельниках

[mykolap.livejournal.com]

Я думаю, що автор книги "Князь Тьми" Борис Олійник вручить ту премія з радістю