archervarius | Відкриття велосезону: Дніпро та ліс

Весна прийшла негадано швидко, от ще в середу кутався в зимову куртку, а в неділю можна було ходити в одній футболці. В таку погоду гріх не почати велосезон! Витяг, помив, розібрав, заклеїв дві дірки, перебортував, змазав, зібрав. Можна їхати!

В суботу трохи розім'явся, а в неділю уже більш-менш серйозний виїзд. Їхав традиційно за принципом "куди очі дивляться" з можливістю повернути куди завгодно.

Маршрут: Проців - Жовтневе - Кийлів - Кийлівський ліс - Кийлівська дамба - Проців. Накатав 56 кілометрів, з них 15 - лісовими дорогами. Вклався в 3 години 40 хвилин, середня швидкість в русі 15 км\год (сильно потягнув униз ліс).

Освіжаючий напій серед лісу

Цікаве про маршрут

Процівський "регіон" від Вишеньок до Кийлова (південь Бориспільського району) - моє улюблене місце під Києвом. Села знаходяться поруч з Дніпром та заплавними лугами, де трава по пояс, в'ються річки та кричать птахи. Заплава Дніпра - унікальне місце, кілометри лугових доріг перетинаються річечками та озерами, природа буйна та дика. З іншого боку - соснові та дубові ліси. Промисловості в окрузі нема. Грунти - суцільний пісок, через це навіть у темних болотистих кутках немає вогкості, повітря скрізь чисте і свіже. З мінусів - піщані дороги не дуже велосипедні, а влітку дошкуляють комарі.

Дніпровські луги

Доїхати з Києва туди можна кількома способами: по дамбі від Славутича; через Бортничі та Мартусівку; через Гору. По дамбі дорога найкоротша (28 км від Славутича), але їхати погано - шлях вузький і побитий, великий трафік з дач, пейзажність нульова - з обох боків забудова. Через Бортничі загалом непогано, якщо не рахувати саме селище з вузькою центральною вулицею і чималим трафіком. Дуже не рекомендую з'їжджати перед Петровським на Ревне - дорога убита в хламідомонаду. Їдемо через Петровське до Мартусівки і далі до Процева. Від Бориспільської - 32 км, від Славутича 38. Через Гору: бориспільська траса загалом зручна, трафік не заважає - ремонтна смуга дуже широка. Правила забороняють їздити велосипедом по автомагістралі, але ніколи проблем не було. Щоправда, основний краєвид - автомобілі, основний запах - бензин. Від Бориспільської - 31 км. Можна докинутися електричкою до станції "Чубинське", далі через одноіменне селище та Гору.

Сільський абандон

Проців, стараннями місцевої головихи Люби Іванівни, має ідеальні дороги (залюбки катаюся на роликах сільськими вулицями). Можна погасати по селу - воно історичне і побудоване кутками, а не регулярною забудовою, можна знайти цікаві закапелки між лісом та болотами. Але я поїхав через центр бетонкою в напрямку села Жовтневе (місцеві знають його під історичною назвою Жереб'ятин). Дорога чудова, іде через ліс, трафік мінімальний. Жереб'ятин - малесеньке село, яке потроху забудовується дачними котеджами, бо місцевим там робити нічого. Далі на Кийлів веде щебнева дорога через ліс, цілком проїздна. Дорога з Воронькова на Кийлів ідеальна, їдеться швидко і легко.

Праворуч від дороги видно заплавні луги Дніпра, які лежать між заселеною територією та дамбою, що захищає район від підтоплень. Дуже гарно місця видно з літака, московські рейси традиційно розвертаються над Кийловом. Там немає ніякої господарської діяльності, бо щороку луги заливає. Зараз рівень води високий, проїхати куди-небудь в луг біля Кийлова нереально. Кийлів - дачне селище, проїжджаю по центральній вулиці, за селом асфальтова дорога упирається в ліс і стає грунтовкою.

Дорога через дубовий масив

Кийлівський ліс - цікавий для катань та прогулянок. Розмір для південної Київщини унікальний - ядро масиву має біля 15 кілометрів у довжину та до 6 в ширину, всередині немає жодного населеного пункту (на відміну від поліських лісів). Ліс змішаний, соснові масиви перемежаються з дубовими та березовими, у низинах є болота.

Лісова фауна

Небезпечні тварюки

Що цікавого для велосипеда:
- ліс дуже світлий, густота насаджень невелика, тому густих хвойних масивів без травинки внизу там мало. Дубові масиви - розлогі та сонячні, можна ганяти на велосипеді навпростець. Краєвид швидко міняється: щойно була діброва, і от вже дикувате болото, а потім молодняк.
- ліс дикий, за кілька кілометрів вглиб уже видно пориті свинюками ділянки, дорога може несподівано закінчитися або перейти в стежку.
- ліс безлюдний. Системно їздити там нікуди, до населених пунктів простіше по дорозі. Мене вразило, що сік з берез не точили, навіть недалеко від села.
- рельєф: горби. Дорога кидає вгору-вниз, аж до міні-даунхіла. Скучати ніколи - крути педалі і пильнуй!
- регулярних ліній мало, натомість є хороша сітка доріг. Можна вибирати, куди їхати і міняти напрямки.
- дороги добре прочищені та переважно вкатані. За 12 кілометрів тільки 1 раз був змушений перекидати вел через повал на дорозі.
- мобільний зв'язок в гущавині зникає.

Болото без Іванушки

Одним словом, це радісний та дикий ліс для катання. З мінусів - пісок. Можна угнатися в піщану дорогу і доведеться шукати інший шлях. На горбах іноді доводиться тягнути вел на собі.

Старий Дніпро. З іншого боку - Українка

Я накатав по лісу з півтори години, пострибав на горбах, поборсався у пісочку, один раз загнався у дичавину. Була мислішка виїхати на Старе, але вирішив повертатися через Кийлів по дамбі.

Кийлівська дамба - божествене місце для катання. Зліва всю дорогу Дніпро та плавні, там сидять рибалки та репетують кукуї. Через ріку видно Українку. Асфальт чудовий , трафік досить помірний. 13 кілометрів інтенсивного велозадоволення! Пролетів на одному диханні за 6 пісень у плеєрі. В Процеві є кілька кафешок, але я заскочив до кіоска "Кулиничі" в центрі.

Дорога по дамбі

Сонце, легенький вітер, прозорий ліс, ще нема комарви, можливість роздягнутися до футболки - це чудова неділя. З почином!

ЗІ: через пару тижнів з СТО повернеться старший брат вела - "тварюка". Чотири колеса везуть жопу, два колеса - душу!