Срачам всяк регіон підвладний, або ж Літературне Закарпаття

[archervarius]

За дикими горами, за кудлатими лісами лежить таємниче Закарпаття,а в ньому - інтернети та література. А з цих складників добряче вариться міжнародна страва "срач".

Виявляється, на віртуальному Закарпатті йде люта заруба за (і про) звання Першого Письменника Краю. Прихильники прозаїка Мирослава Дочинця атакують сторінки, де позитивно згадується поет Петро Мідянка. Шанувальники Мідянки в міру сил відбиваються. Така ж фекальна атака іде на сторінки, де критично згадується творчість Дідотворця.

Драйву додає місцевий генерал брунатних беретів - поет Іван Петровцій.

Клацання метронома, голос Копеляна за кадром. Іван Петровцій - кумедний персонаж, на жаль, практично невідомий за межами Закарпаття. Характер скверний. Ще з 60-х років писав дуже посередні вірші українською, але останнім часом вдарився у русинство і став таким ідентичним, що зразу й не ідентифікуєш. Своїм ворогом вважає "галицьких літературних хлопців". Кидається лайнячками в колег незгірш горили. Дуже любить Мирослава Дочинця.

Вибрані цитати за посередництва місцевої газети:
«Воняє для мене й нікудишня перша збірка Надії Панчук», яка «плюхала своє важкозаде старече тіло».

«Письменницька баба яга Галина Малик вилила цілий нічний горшок своєї вонючої менструативної сечі».

І шедевральні "епітафії" місцевим письменникам (зауважу, що жанр сатиричної епітафії як різновид епіграми цілком прийнятний, про що не знає автор статті):

«Кудрявську ані в рай, ні  в пекло не беруть.

Ай у чистилищі ї держать в закапелку.

Онь докить янголи, авадь чорти їй не проб’ють

Густим хвощом зарослу целку».

Не знаю, хто така Кудрявська, але це вже рівень не районного дурачка Вєнєчки, а навіть регіонального.

Особливо поету Петровцію допекло межи гузиць вручення Петрові Мідянці Шевченківської премії - 2012. Дочинець мав ніби отримати премію 2014 року, але вручення взагалі накрилося. Тому русинський поет ходить інтернетами як вуйко Чорногорою, і скрізь лишає коменти.

Віршики Мідянки претензійні, неглибокі, тупуваті...

Але якщо галичким лїтературним хлопчам потрібен аттакий лавреат - най го мавуть ...

А по справедливості цьогорічна державна премія повинна була бути присудженою найталановитішому сьогодні на Україні прозаїку Мирославу Дочинцю !!!

КДПУ: Петро Мідянка, Іван Петровцій, Мирослав Дочинець

Але енергії вистачає і на інших карпатських поетів. Під вогнем - Василь Герасим'юк

Багатолітнє бігання до Лемберка-Львова, перманентне підлизування гузиць галицьким письменникам останнього призову дало свій результат: Герасим’юк – лавреат, інші галицькі писаки – лавреат.

Браття по перу намагаються поставити шайзешрайбера на місце, але поки туго. Сидимо ми тут у Києві, і не уявляємо, які пристрасті панують на Крайньому Заході богоспасаємої Неньки. А там хоробрі (анти)русини висмикують чеку у вірного "пашолнаха", але тут же падають, зрізані баном від адміна. О темпора, о морес, о жопа!

До чого це все? Та ні до чого, просто кумедно спостерігати боротьбу пристрастей.

Comments

[pocketfull-of.livejournal.com]

Вау, які феєричні баталії! Спасибі за 5 хв здорового сміху!

[oraushenbah.livejournal.com]

Дочинця намагався (навіть у книгарні прибдав) читати - не сподобався. Шкляр однозначно круче :)(да-да-да, ми в курсе)
Сучукрліт, за рідким винятком, здебільшого лайно, а з іншого - диво, що хоча би таке залишилося після імперського владування...
А писати мало бажаючих, набагато більше критикуючих :)
Бо справа ця долга - нудна, неприбуткова поки що...

[archervarius.livejournal.com]

Хороших критиків у нас теж дуже мало. З цікавих - хіба Юрій Володарський, та з тусовки Літакцента трохи молодих є.

Імперське владування тут ні до чого. Чукча Рихтеу та фігпойми хто Сімашко під владуванням писали прекрасну прозу. А шайзешрайбер Дереш виріс на волі, і це йому не вадить клепати погані повісті