Етика, шкільна і життєва
Apr. 8th, 2010 01:12 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusПродовжую тему виховних предметів у школі. Про "Основи православної культури" ТУТ.
Три роки читав у школі етику - було цікаво і трагікомічно. Одного разу був на зльоті вчителів етики - єдиний чоловік серед дамочок з повчальним виразом обличчя. Насправді цікавий і важливий предмет, але у школі це експериментальний курс з купою проблем.
Хто не курсі: етика викладається 2 роки (5 і 6 клас, 1 година на тиждень). Був експериментальний курс для 9 класу.
Вивчається:
5-й клас
Вступ. Що вивчає етика.
1. Чим керується людина у своїх вчинках та поведінці.
2. Які правила визначають гармонію людини із собою та з найближчим оточенням.
3. Якими є моральні норми та правила співжиття в людському суспільстві.
4. Що означає дотримуватися норм етикету в повсякденному житті.
6-й клас
Вступ.
1. Цінності людини в сучасному світі.
2. Людина — частина Всесвіту.
3. Моральні виміри спілкування.
4. Цінності демократичного громадянського суспільства.
Як показує практика, викладання етики спотикається об купу факторів:
1. Дорослішання. Не можна виховувати дитину в 5 і 6 класі, а потім забити. Програма 5 класу (більшість - міжлюдські стосунки) загалом відповідна, хоча етикет, ІМХО, куди корисніший, ніж довгі міркування про гармонію з собою. В 6 класі в основному націлена на етику стосунків у суспільстві, причому частину речей давати рано (релігія як культура, держава тощо).
По факту, треба би було дати ще пару років - десь у 7-9 класі, і винести туди актуальні питання стосунків з державою і владою, міжетнічні та міжконфесійні стосунки (трохи є в 6 класі, але слащаво), ділову етику, етику співробітництва. Якщо замахнутися - то біоетика тощо.
Можливо, був би смисл читати предмет перші півроку, коли діти вернулися з канікул з багажем досвіду, від 5 по 9 клас.
2. Концепція. Головна проблема в тому, що курс етики базується на ідеалістичних засадах "християнської" етики: любіть усіх, дружіть з усіма, прощайте усіх, будьте хорошими дітками.
Це дуже повчально і православненько, але категорично не життєво. Дітям пропонуються наївні життєві ситуації з тонкими натяками типу: Чи треба переводити бабусю через дорогу? Чи треба плямкати за столом? Чи можна брехати таткові та мамі?
Реальних складних життєвих ситуацій практично нема. А дітки - не ідіоти, вони їх задають. Наприклад: сусіди розвели притон. Що робити? Судячи з книжечки, поговорити і пробачити. Судячи з іншого розділу, викликати ментів (а вони сказали, що самі розбирайтеся).
Ще приклади з того, про що мене питали діти: як знайти спільну мову з вітчимом? Мама другий раз вийшла заміж - це добре? Мене перетворюють на хатню робітницю, а старша сестра відпочиває. Мама мене б'є за оцінки. Позичати і брати в борг - це добре? А якщо під проценти? У книжці написано, що наша держава хороша, а в телевізорі кажуть не так...
Сферичний приклад у вакуумі: чи давати списувати. Будь-яка книжка з етики скаже: Ні! Чемні дітки не катають! Треба усовістити друга, а потім допомогти з предметом. Ога, а хто з нас не списував?)
І що виходить: у книжці - морально-етична ідилія за винятком дрібних недоліків, а в житті панує хуйня. Дитина розчаровується в етиці, бо нічого корисного, крім правил тримання ложки, там нема. Так і то - етикет викладається не з точки з зору доречності (на пікніку етикет застілля інший, ніж в макдаку, інший ніж в ресторані), а узагальнено.
Можливо, був би смисл замість повчальних історій з життя Максимка та Даринки давати коротко теорію і побільше ситуацій. І не боятися того, що дітки побачать у книжці життя - вони і так його бачать. Більше реальності, простих і точних пояснень типу Дейла Карнегі (з адаптацією, певна річ).
Замість позолоченої етики на першій сторінці написати великими буквами: Діти! Ви ідете в життя. Життя - це штука складна, багатогранна, сповнена як радощів, так і проблем. У ньому повно несправедливостей, але якщо не прагнути кращого, то скотишся в гірше. У цій книзі - корисні поради про те, як жити з користю і задоволенням.
3. Методологія. Уже писав, що проблема виховних предметів - у безконтрольності. Те, що Дмитрик вивчив правила етикету (і отримав 12), не значить, що він не плямкає у їдальні. Те, що Маринка прочитала про міжнаціональні стосунки, не значить, що вона на перерві не назве Лейлу чуркою. В результаті - ще одне розчарування дітей: "он Інна з етики має 12, а шоколадкою не ділиться".
А прибери оцінювання - як контролювати навчання? Ця проблема на освітніх конференціях обговорювалася, можливо, оцінювання буде за принципом "залік-незалік". Я б включив етику в оцінку за поведінку. З досвіду: інформував і батьків, і дітей про те, що оцінка з етики - це лише теорія, а практику поставить життя)
4. Батьки. Вони пашуть в своїх офісах і вважають, що дитину виховує школа. Ога, конєшно... Їм теж не зайве розповісти, що етика - це теоркурс з простими вправами, але не виховання.
5. Підготовка вчителів. Її не відбувається))) Тобто етику читають предметники за принципом "догрузки" - кому не вистачає годин. Якщо адміністрація нормальна, то вибирають адекватних вчителів. Зрозуміло, що принаймні спецкурси мають бути...
______________________________________
А все ж добре, що в шкільному курсі є етика. Замовчування проблеми - не вирішення.
Три роки читав у школі етику - було цікаво і трагікомічно. Одного разу був на зльоті вчителів етики - єдиний чоловік серед дамочок з повчальним виразом обличчя. Насправді цікавий і важливий предмет, але у школі це експериментальний курс з купою проблем.
Хто не курсі: етика викладається 2 роки (5 і 6 клас, 1 година на тиждень). Був експериментальний курс для 9 класу.
Вивчається:
5-й клас
Вступ. Що вивчає етика.
1. Чим керується людина у своїх вчинках та поведінці.
2. Які правила визначають гармонію людини із собою та з найближчим оточенням.
3. Якими є моральні норми та правила співжиття в людському суспільстві.
4. Що означає дотримуватися норм етикету в повсякденному житті.
6-й клас
Вступ.
1. Цінності людини в сучасному світі.
2. Людина — частина Всесвіту.
3. Моральні виміри спілкування.
4. Цінності демократичного громадянського суспільства.
Як показує практика, викладання етики спотикається об купу факторів:
1. Дорослішання. Не можна виховувати дитину в 5 і 6 класі, а потім забити. Програма 5 класу (більшість - міжлюдські стосунки) загалом відповідна, хоча етикет, ІМХО, куди корисніший, ніж довгі міркування про гармонію з собою. В 6 класі в основному націлена на етику стосунків у суспільстві, причому частину речей давати рано (релігія як культура, держава тощо).
По факту, треба би було дати ще пару років - десь у 7-9 класі, і винести туди актуальні питання стосунків з державою і владою, міжетнічні та міжконфесійні стосунки (трохи є в 6 класі, але слащаво), ділову етику, етику співробітництва. Якщо замахнутися - то біоетика тощо.
Можливо, був би смисл читати предмет перші півроку, коли діти вернулися з канікул з багажем досвіду, від 5 по 9 клас.
2. Концепція. Головна проблема в тому, що курс етики базується на ідеалістичних засадах "християнської" етики: любіть усіх, дружіть з усіма, прощайте усіх, будьте хорошими дітками.
Це дуже повчально і православненько, але категорично не життєво. Дітям пропонуються наївні життєві ситуації з тонкими натяками типу: Чи треба переводити бабусю через дорогу? Чи треба плямкати за столом? Чи можна брехати таткові та мамі?
Реальних складних життєвих ситуацій практично нема. А дітки - не ідіоти, вони їх задають. Наприклад: сусіди розвели притон. Що робити? Судячи з книжечки, поговорити і пробачити. Судячи з іншого розділу, викликати ментів (а вони сказали, що самі розбирайтеся).
Ще приклади з того, про що мене питали діти: як знайти спільну мову з вітчимом? Мама другий раз вийшла заміж - це добре? Мене перетворюють на хатню робітницю, а старша сестра відпочиває. Мама мене б'є за оцінки. Позичати і брати в борг - це добре? А якщо під проценти? У книжці написано, що наша держава хороша, а в телевізорі кажуть не так...
Сферичний приклад у вакуумі: чи давати списувати. Будь-яка книжка з етики скаже: Ні! Чемні дітки не катають! Треба усовістити друга, а потім допомогти з предметом. Ога, а хто з нас не списував?)
І що виходить: у книжці - морально-етична ідилія за винятком дрібних недоліків, а в житті панує хуйня. Дитина розчаровується в етиці, бо нічого корисного, крім правил тримання ложки, там нема. Так і то - етикет викладається не з точки з зору доречності (на пікніку етикет застілля інший, ніж в макдаку, інший ніж в ресторані), а узагальнено.
Можливо, був би смисл замість повчальних історій з життя Максимка та Даринки давати коротко теорію і побільше ситуацій. І не боятися того, що дітки побачать у книжці життя - вони і так його бачать. Більше реальності, простих і точних пояснень типу Дейла Карнегі (з адаптацією, певна річ).
Замість позолоченої етики на першій сторінці написати великими буквами: Діти! Ви ідете в життя. Життя - це штука складна, багатогранна, сповнена як радощів, так і проблем. У ньому повно несправедливостей, але якщо не прагнути кращого, то скотишся в гірше. У цій книзі - корисні поради про те, як жити з користю і задоволенням.
3. Методологія. Уже писав, що проблема виховних предметів - у безконтрольності. Те, що Дмитрик вивчив правила етикету (і отримав 12), не значить, що він не плямкає у їдальні. Те, що Маринка прочитала про міжнаціональні стосунки, не значить, що вона на перерві не назве Лейлу чуркою. В результаті - ще одне розчарування дітей: "он Інна з етики має 12, а шоколадкою не ділиться".
А прибери оцінювання - як контролювати навчання? Ця проблема на освітніх конференціях обговорювалася, можливо, оцінювання буде за принципом "залік-незалік". Я б включив етику в оцінку за поведінку. З досвіду: інформував і батьків, і дітей про те, що оцінка з етики - це лише теорія, а практику поставить життя)
4. Батьки. Вони пашуть в своїх офісах і вважають, що дитину виховує школа. Ога, конєшно... Їм теж не зайве розповісти, що етика - це теоркурс з простими вправами, але не виховання.
5. Підготовка вчителів. Її не відбувається))) Тобто етику читають предметники за принципом "догрузки" - кому не вистачає годин. Якщо адміністрація нормальна, то вибирають адекватних вчителів. Зрозуміло, що принаймні спецкурси мають бути...
______________________________________
А все ж добре, що в шкільному курсі є етика. Замовчування проблеми - не вирішення.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-04-08 02:46 pm (UTC)Взагалі вчитель етики має бути транслятором вічних цінностей, це зніме проблему. Головне самому принаймні не бути свинею.
А зошитом по голові - це негарно. я лінійкою бив і лазерною указкою)))
no subject
Date: 2010-04-08 03:31 pm (UTC)Зошитом по голові - то був абстрактний приклад, мене з серйозними намірами тільки за руки хватали весь час - але в початковій школі я вчительку укусила за руку і більше вона мене не хватала, а к п’ятому класу вже володіла декількома способами видертись із захвату різного ступеню непріємності для того, хто тримає.
Один з моїх вчителів математики, А.Ф. мав метрову дерев’яну линійку с металевим кантом - і дуже любив її усім показувати :)
Вона мала якусь чарівну дію - одного разу він нею пригрозив хлопчикові в іншому кінці класу, і в ту саму мить хлопчик піскользнувся і впав
страшенна річ)))))
no subject
Date: 2010-04-08 03:38 pm (UTC)Мрія будь-якого методиста - абсолютна технологічність, тобто коли навіть найбездарніший вчитель може пояснити предмет на "зарах".
no subject
Date: 2010-04-08 04:00 pm (UTC)Так можливо з курінням, але як ти уявляєш - "Діти, треба бути толерантними до усіх і вміти бачити проблему з різних боків, але ці кляти бендеровці все ж таки фашисти, і зі своєю думкою я нічого зробити не можу і не хочу"
no subject
Date: 2010-04-08 04:10 pm (UTC)з досвіду: я розповідав про цінності християнства та інших релігій, тримаючи при собі атеїстичні переконання. "не путай личную шерсть с государственной", - казав герой "Полонянки".
ІМХО, виховувати дітей в школі треба, інакше хто це робитиме... але знову-таки, Македонського виховував Арістотель, а Васю Пупкіна - Василь Іванович Попкін)