Щасливий котовласник

[archervarius]

"Матінко рідна, я став котолюбом!"
(т/с "Альф")

Я став не лише котолюбом, а і котовласником. Рішення взяти кота прийшло, як і всі хороші речі у моєму житті, спонтанно. Після візиту до концтабору ака "птічій ринок" я здригнувся і поїхав на метро "Дарниця", де від бабчиного кошика до кишені куртки, а через годину - помешкання на Борщазі переселився кошачок.



Добу він був "киць-киць, кіт", після чого його назвали Степаном (конспіративна легенда: на честь Бандери))). На жаль, під враженням від нещасних мешканців "птічки" я забув спитати бабцю про вік кота. На око - півтора місяці.



Кошак нівроку жвавий, гасає по квартирі як кінь, полює на ноги, заглядає у чарівний ящик "Дніпро-2" і вчиться ходити на лоток. Вранці будить нас, скачути по ліжку. Росте поліглотом - розуміє українську та російську)

Кіт - це добре)

Comments

[archervarius.livejournal.com]

дякую, К.О.)