Андрухович. Претекст

Мене попросили зробити розбір кількох текстів Андруховича для публікації у педагогічній пресі. Я зробив - хай дітки і вчителі потішаться. Крім того, почуваюся гордим від факту, що доклав руку до вилучення "Пісень для мертвого півня" з переліку рекомендованих у спецкурсі з української літератури текстів.

Відповідно, починаю серію розборів. Публікую з мінімальними змінами - як вільний виклад. Буду додавати посилання.

"Козак Ямайка"
"Ваня Каїн"
"Нарбутове А (1917)"

Андрухович "Козак Ямайка" (розбір). Bonus: Ірванець, "Чумак Хоккайдо"

Козак Ямайка

о скільки конику-братику крутих чудасій на світі
дивився б допоки круки очей не вип'ють а мало
по сей бік багама-мама по той бік пальми Гаїті
і вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало

і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари
якого лисого чорта з яких попідземних фаун
та й зрадили нас у битві морські косарі корсари
а батько ж хотіли взяти отой блаженний фрітаун

а там тринадцять костьолів і вічна війна з амуром
а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне
дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром
і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне

кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком
кажу йому схаменися покайся кажу паскудо
невже коли ти європа то вже не єси чоловіком
якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо

а дік то химерна штучка плекає папугу пугу
плеще мене позаплічно заламує руки в горі
оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу
to be or not to be каже і булькає i’m sorry

невільницю каже маю зі шкірою мов какао
купи сизокрилий орле маркотно ж без господині
город засівати не конче прицмокує так лукаво
город на ній проростає тютюн ананаси дині
наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша
тільки ж ярму не дається шия моя душа

та вже його і не чую плюю на погану суплику
конику мій невірнику апостоле мій хома
піду на зорю вечірню зріжу цукрову сопілку
сяду над океаном та вже мене і нема

Текст Андруховича має виразні ознаки постмодерну. Це своєрідний міжкультурний експеримент, суміш на перший погляд непоєднуваних елементів. Подібне вільне поводження з персонажами та пов’язаними з ними міфами (з більшою чи меншою мірою трансформації) характерне для сучасної літератури – пригадаймо, як Умберто Еко переніс сищика Холмса у середньовічну Італію («Ім’я троянди»), а Віктор Пелевін – давньовавілонську богиню Іштар у сучасну Москву.
( Багато букф тут )

У тексті бурлескно пародіюється стилістика вірша Андруховича, причому герой теж стає об’єктом доброї насмішки. Пародіюються практично всі складові тексту – замість козака, що марить перемогами – хитруватий чумак, якого цікавлять ціни на фрукти та чиряк у вола, замість туги за волею – нестача гречаників та бурячанки. І закінчується вірш відповідно – дріб’язковим страхом.