П.П.Гнедич, "История искусств" (неоднократно переглянуто)

Сєй мегафоліант (850 сторінок, купа ілюстрацій ітд) я презентував коханій пару років тому. Нарешті дійшли руки його погортати, і...

... я був вражений приємністю і цікавістю книги. Отже, по порядку:

Гнедич П.П. История искусств. М.: Изд-во Эксмо, 2002. — 848 с.
 

Петро Гнєдич - племінник у перших Миколи Гнєдича, який першим в Росії толково переклав "Іліаду". Мистецтвознавець, історик мистетва, трохи прозаїк.

"Історію мистецтв" вперше видав у 1885 (за іншими даними - у 1887) році. Книга вийшла в стилі кінця ХІХ століття - докладна, багато ілюстрована, з цікавим ("занимательным") викладом матеріалу. Гнєдич свідомо відмовився від надмірного академізму на користь популярного стилю. "Ексмо" перевидало книгу, мінімально осучаснивши.

( Що у ній? )

Фактично, це історія мистецтва від найдавніших часів до сучасності автора. Виклад, втім, енциклопедичний - Гнєдич мало пояснює взаємоперетікання стилів та напрямів, логіку процесу, він викладає факти відносно ізольовано.

Ілюстрації (чорно-білі) практично на кожній сторінці. Єдиний баг - на протязі всієї книги вони "відстають" від тексту на 2-3 сторінки (тобто доводиться гортати назад, щоб побачити потрібне). Крім того - біля 20 кольорових вкладок.

Читати книгу цікаво для будь-якого рівня ознайомленості у предметі, автор пояснює особливості розвитку мистецтва просто і повно. Ряд розділів виходять за межі мистецтвознавчого курсу (побут давніх часів, моди тощо), тому вони особливо цікаві та цінні. Крім того, багато цікавого про мистецтво Русі XIII-XVI століть.

Висновок: переказувати немає сенсу, книга достойна. Must have будь-якої сімейної бібліотеки.

Long cat is so looooooooooong!

 Любов до змістовних постів вступила в конфлікт з котофілією. Перемогла остання. Довгокіт такий дооооовгий!) Степану Андрійовичу вже майже 7 місяців! Головна розвага нині - прогнозування його проектних розмірів ;)