Мацик - суворе поліське їдло (фото)

Два мої хоббі - їжа та мандри - часто перетинаються.

Я їв бануш у Ворохті, мамалигу в Кишиневі, перемячі в Іжевську, мандзарі в Крижополі, розсольник в Москві, лагман в Алушті, гуляш в Ужгороді, щі у Владімірі, душенину в Вінниці, баліш в Казані, пиріжки з квасоляно-маковою начинкою у Воронькові, деруни в Мінську і борщ на численних трасах СНД))

Але такого я ще не їв... З Володимиреччини (Рівненська область) передали мацик - поліський делікатес. Це домашнє сиров'ялене м'ясо, загорнуте в кендюх. За рецептом добірну свинятину солять-перчать, напихають ковбик і вішають на півроку на горище. На виході маємо клубочок з характерним запахом бздом, у якому переплітаються дух тухлого м'яса, прогірклого жиру, промитого кендюха та багато іншого, чого в природі не існує, а тільки в мацику. Друзі з Володимирця сказали, що так і має бути. Як каже народна мудрість, "жопа не решето - все перемеле".


Соціодемографічний зріз показав, що їсти мацик можуть лише чоловіки. На смак - дуже навіть нічого, схоже на бастурму (по суті, це і є бастурма, але жирність заважає м'ясу висохнути). Зберігається суворе їдло в трьох пакетах. За даними поліщуків, продукт має шалену калорійність (що недивно - жирна свинина, всохла вдвічі) і ефект афродизіака. Перевірю ;)

Пишаюся тим, що в українській кухні є побратим таких знатних наїдків як казу марцу, сюрстрьомінг та лютефіск.

Зваж кота! Зваж кота, сцуко!

Ще один котопост. Купив в Ашані електронні кухонні ваги і зважив кота з точністю до грама. Як показало вимірювання, семимісячний кіт Степан, смугастої барви, міцної статури та самостійної характеру має вагу 4620 грамів. Це після дієти. Нівроку, як то кажуть... Ще трохи - і вийде за шкалу зважування. ( Овва, який котяра! )

Втім, мацання кота показало помірну жирність, а значить - на здоров'я, Степанич)))