Нобель-2010. Тумас Транстремер
Sep. 30th, 2010 01:39 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervarius Все йде до того, що Нобеля дадуть шведу Ту(о)масу Транстремеру. Втім, є шанси у поляка Адама Загаєвського, Ко Уна з Південної Кореї та Алі Асбара з Сирії. Як завжди, "хто фсє еті люді?!"
Вирішив полиститати його поезію. За гарною традицією, знайти переклад нелегко. Але це не найгірше - нема з чим порівнювати, хто знає ту шведську? Особливо погано те, що не можу знайти 2 різномовні переклади 1-го тексту. Знову парадокс імені Чингіза Айтматова - хто автор, поет чи перекладач?
Отже, викопав англійські переклади Роберта Блая. Сподобалося.
THE COUPLE
They turn the light off, and its white globe glows
an instant and then dissolves, like a tablet
in a glass of darkness. Then a rising.
The hotel walls shoot up into heaven's darkness.
Their movements have grown softer, and they sleep,
but their most secret thoughts begin to meet
like two colors that meet and run together
on the wet paper in a schoolboy's painting.
It is dark and silent. The city however has come nearer
tonight. With its windows turned off. Houses have come.
They stand packed and waiting very near,
a mob of people with blank faces.
Образи імпонують, причому автор не боїться братися за затерту тему вечірнього/нічного міста. Образи хороші, свіжі, на диво точні (особливо гарний, на мою думку, початок зі світильником). Закінчення за образністю слабше, але як картина хороше.
AFTER A DEATH
Once there was a shock
that left behind a long, shimmering comet tail.
It keeps us inside. It makes the TV pictures snowy.
It settles in cold drops on the telephone wires.
One can still go slowly on skis in the winter sun
through brush where a few leaves hang on.
They resemble pages torn from old telephone directories.
Names swallowed by the cold.
It is still beautiful to feel the heart beat
but often the shadow seems more real than the body.
The samurai looks insignificant
beside his armour of black dragon scales.
Подобається третя строфа, особливо другий верс (підстрочник: "Так чудово чути серцебиття // Та тінь часто стає реальнішою, ніж тіло").
Знайшов російський переклад Кутікова .
ГОГОЛЬ
Шуба холодная, негустая, как голодная волчья стая.
В лице – белизна. Листая
свои страницы, он слышит из чащ протяжный
вой ошибок, фантомный смешок потери.
И сердце лопается, как бумажный
обруч, когда в него прыгают эти звери.
Закат по стране продвигается, как лиса,
задевая хвостом траву и не бередя лица.
Небо гремит копытами, тень от брички
бросая на желтые окна (возьмем в кавычки)
имения моего отца.
СПб упирается в меридиан
(ты видел башню недоупавшую?) вымиранья,
и во льду кварталов последний из горожан
фланирует, как пиранья.
А он изнурен постом и стадным смехом. Но смех
расплылся над кромкой лесной. Трухлявы
столпы человечества. Как лоснится
Млечный Путь душ, как белый сверкает мех!
Так взойди в свою огненную колесницу
и вон из этой державы!
Ну прекрасно ж, да. Але явно видно, що Кутіков домішав у вірш свого вчителя Бродського, більше того - з якого дива перекладач почав римувати верлібр? Чи лишився тут Транстремер - питання відкрите, ставлю пиво за англійський переклад тексту, якщо він є.
Ну і переклад Мусаковської.
До-мажор
Коли він ішов по вулиці після побачення,
сніг кружляв у повітрі.
Зима прийшла,
поки вони кохалися.
Ніч світилася білим.
Від радості він ішов швидко.
Ціле місто схилялося перед ним.
Усмішки перехожих –
всі усміхалися за піднятими комірами.
Було так вільно!
І всі знаки питання почали співати про присутність Бога.
Так він думав.
Музика звільнилася
і вийшла у шалений снігопад
довгими кроками.
Все було на шляху до ноти «до».
Тремтячий компас вказував на «до».
Година поза стражданнями.
Було так легко!
Всі усміхалися за піднятими комірами.
І знову - ні з чим порівняти. Але не сподобалося, стилістика пахне підстрочником, якщо не автоматичним перекладачем. Надто вже фрази кострубаті: "І всі знаки питання почали співати про присутність Бога" - такі речі противні артикуляційному апарату. Але через неможливість оцінити оригінал це все суб'єктивно.
ЗІ: там ще хокку були, не сподобалися, бо невиразно. Знову-таки, можливо це переклад.
Вирішив полиститати його поезію. За гарною традицією, знайти переклад нелегко. Але це не найгірше - нема з чим порівнювати, хто знає ту шведську? Особливо погано те, що не можу знайти 2 різномовні переклади 1-го тексту. Знову парадокс імені Чингіза Айтматова - хто автор, поет чи перекладач?
Отже, викопав англійські переклади Роберта Блая. Сподобалося.
THE COUPLE
They turn the light off, and its white globe glows
an instant and then dissolves, like a tablet
in a glass of darkness. Then a rising.
The hotel walls shoot up into heaven's darkness.
Their movements have grown softer, and they sleep,
but their most secret thoughts begin to meet
like two colors that meet and run together
on the wet paper in a schoolboy's painting.
It is dark and silent. The city however has come nearer
tonight. With its windows turned off. Houses have come.
They stand packed and waiting very near,
a mob of people with blank faces.
Образи імпонують, причому автор не боїться братися за затерту тему вечірнього/нічного міста. Образи хороші, свіжі, на диво точні (особливо гарний, на мою думку, початок зі світильником). Закінчення за образністю слабше, але як картина хороше.
AFTER A DEATH
Once there was a shock
that left behind a long, shimmering comet tail.
It keeps us inside. It makes the TV pictures snowy.
It settles in cold drops on the telephone wires.
One can still go slowly on skis in the winter sun
through brush where a few leaves hang on.
They resemble pages torn from old telephone directories.
Names swallowed by the cold.
It is still beautiful to feel the heart beat
but often the shadow seems more real than the body.
The samurai looks insignificant
beside his armour of black dragon scales.
Подобається третя строфа, особливо другий верс (підстрочник: "Так чудово чути серцебиття // Та тінь часто стає реальнішою, ніж тіло").
Знайшов російський переклад Кутікова .
ГОГОЛЬ
Шуба холодная, негустая, как голодная волчья стая.
В лице – белизна. Листая
свои страницы, он слышит из чащ протяжный
вой ошибок, фантомный смешок потери.
И сердце лопается, как бумажный
обруч, когда в него прыгают эти звери.
Закат по стране продвигается, как лиса,
задевая хвостом траву и не бередя лица.
Небо гремит копытами, тень от брички
бросая на желтые окна (возьмем в кавычки)
имения моего отца.
СПб упирается в меридиан
(ты видел башню недоупавшую?) вымиранья,
и во льду кварталов последний из горожан
фланирует, как пиранья.
А он изнурен постом и стадным смехом. Но смех
расплылся над кромкой лесной. Трухлявы
столпы человечества. Как лоснится
Млечный Путь душ, как белый сверкает мех!
Так взойди в свою огненную колесницу
и вон из этой державы!
Ну прекрасно ж, да. Але явно видно, що Кутіков домішав у вірш свого вчителя Бродського, більше того - з якого дива перекладач почав римувати верлібр? Чи лишився тут Транстремер - питання відкрите, ставлю пиво за англійський переклад тексту, якщо він є.
Ну і переклад Мусаковської.
До-мажор
Коли він ішов по вулиці після побачення,
сніг кружляв у повітрі.
Зима прийшла,
поки вони кохалися.
Ніч світилася білим.
Від радості він ішов швидко.
Ціле місто схилялося перед ним.
Усмішки перехожих –
всі усміхалися за піднятими комірами.
Було так вільно!
І всі знаки питання почали співати про присутність Бога.
Так він думав.
Музика звільнилася
і вийшла у шалений снігопад
довгими кроками.
Все було на шляху до ноти «до».
Тремтячий компас вказував на «до».
Година поза стражданнями.
Було так легко!
Всі усміхалися за піднятими комірами.
І знову - ні з чим порівняти. Але не сподобалося, стилістика пахне підстрочником, якщо не автоматичним перекладачем. Надто вже фрази кострубаті: "І всі знаки питання почали співати про присутність Бога" - такі речі противні артикуляційному апарату. Але через неможливість оцінити оригінал це все суб'єктивно.
ЗІ: там ще хокку були, не сподобалися, бо невиразно. Знову-таки, можливо це переклад.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-12-08 11:34 am (UTC)художні переклади - це практика, практика, практика) мені зараз бракує часу на цю практику, хоча і усвідомлюю її важливість. зрештою, зараз це лише "бавлянка" в перекладача. сподіваюся, буде час, коли зможу зосередитися саме на цьому, бо все-таки не варто марнувати знання такої рідкісної мови. хотілося б перекладати наших авторів на шведську, хоча це ще складніше. high expectations)
все-таки, я думаю, найкращі перекладачі поезії - це поети.