Нобель-2010. Тумас Транстремер
Sep. 30th, 2010 01:39 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervarius Все йде до того, що Нобеля дадуть шведу Ту(о)масу Транстремеру. Втім, є шанси у поляка Адама Загаєвського, Ко Уна з Південної Кореї та Алі Асбара з Сирії. Як завжди, "хто фсє еті люді?!"
Вирішив полиститати його поезію. За гарною традицією, знайти переклад нелегко. Але це не найгірше - нема з чим порівнювати, хто знає ту шведську? Особливо погано те, що не можу знайти 2 різномовні переклади 1-го тексту. Знову парадокс імені Чингіза Айтматова - хто автор, поет чи перекладач?
Отже, викопав англійські переклади Роберта Блая. Сподобалося.
THE COUPLE
They turn the light off, and its white globe glows
an instant and then dissolves, like a tablet
in a glass of darkness. Then a rising.
The hotel walls shoot up into heaven's darkness.
Their movements have grown softer, and they sleep,
but their most secret thoughts begin to meet
like two colors that meet and run together
on the wet paper in a schoolboy's painting.
It is dark and silent. The city however has come nearer
tonight. With its windows turned off. Houses have come.
They stand packed and waiting very near,
a mob of people with blank faces.
Образи імпонують, причому автор не боїться братися за затерту тему вечірнього/нічного міста. Образи хороші, свіжі, на диво точні (особливо гарний, на мою думку, початок зі світильником). Закінчення за образністю слабше, але як картина хороше.
AFTER A DEATH
Once there was a shock
that left behind a long, shimmering comet tail.
It keeps us inside. It makes the TV pictures snowy.
It settles in cold drops on the telephone wires.
One can still go slowly on skis in the winter sun
through brush where a few leaves hang on.
They resemble pages torn from old telephone directories.
Names swallowed by the cold.
It is still beautiful to feel the heart beat
but often the shadow seems more real than the body.
The samurai looks insignificant
beside his armour of black dragon scales.
Подобається третя строфа, особливо другий верс (підстрочник: "Так чудово чути серцебиття // Та тінь часто стає реальнішою, ніж тіло").
Знайшов російський переклад Кутікова .
ГОГОЛЬ
Шуба холодная, негустая, как голодная волчья стая.
В лице – белизна. Листая
свои страницы, он слышит из чащ протяжный
вой ошибок, фантомный смешок потери.
И сердце лопается, как бумажный
обруч, когда в него прыгают эти звери.
Закат по стране продвигается, как лиса,
задевая хвостом траву и не бередя лица.
Небо гремит копытами, тень от брички
бросая на желтые окна (возьмем в кавычки)
имения моего отца.
СПб упирается в меридиан
(ты видел башню недоупавшую?) вымиранья,
и во льду кварталов последний из горожан
фланирует, как пиранья.
А он изнурен постом и стадным смехом. Но смех
расплылся над кромкой лесной. Трухлявы
столпы человечества. Как лоснится
Млечный Путь душ, как белый сверкает мех!
Так взойди в свою огненную колесницу
и вон из этой державы!
Ну прекрасно ж, да. Але явно видно, що Кутіков домішав у вірш свого вчителя Бродського, більше того - з якого дива перекладач почав римувати верлібр? Чи лишився тут Транстремер - питання відкрите, ставлю пиво за англійський переклад тексту, якщо він є.
Ну і переклад Мусаковської.
До-мажор
Коли він ішов по вулиці після побачення,
сніг кружляв у повітрі.
Зима прийшла,
поки вони кохалися.
Ніч світилася білим.
Від радості він ішов швидко.
Ціле місто схилялося перед ним.
Усмішки перехожих –
всі усміхалися за піднятими комірами.
Було так вільно!
І всі знаки питання почали співати про присутність Бога.
Так він думав.
Музика звільнилася
і вийшла у шалений снігопад
довгими кроками.
Все було на шляху до ноти «до».
Тремтячий компас вказував на «до».
Година поза стражданнями.
Було так легко!
Всі усміхалися за піднятими комірами.
І знову - ні з чим порівняти. Але не сподобалося, стилістика пахне підстрочником, якщо не автоматичним перекладачем. Надто вже фрази кострубаті: "І всі знаки питання почали співати про присутність Бога" - такі речі противні артикуляційному апарату. Але через неможливість оцінити оригінал це все суб'єктивно.
ЗІ: там ще хокку були, не сподобалися, бо невиразно. Знову-таки, можливо це переклад.
Вирішив полиститати його поезію. За гарною традицією, знайти переклад нелегко. Але це не найгірше - нема з чим порівнювати, хто знає ту шведську? Особливо погано те, що не можу знайти 2 різномовні переклади 1-го тексту. Знову парадокс імені Чингіза Айтматова - хто автор, поет чи перекладач?
Отже, викопав англійські переклади Роберта Блая. Сподобалося.
THE COUPLE
They turn the light off, and its white globe glows
an instant and then dissolves, like a tablet
in a glass of darkness. Then a rising.
The hotel walls shoot up into heaven's darkness.
Their movements have grown softer, and they sleep,
but their most secret thoughts begin to meet
like two colors that meet and run together
on the wet paper in a schoolboy's painting.
It is dark and silent. The city however has come nearer
tonight. With its windows turned off. Houses have come.
They stand packed and waiting very near,
a mob of people with blank faces.
Образи імпонують, причому автор не боїться братися за затерту тему вечірнього/нічного міста. Образи хороші, свіжі, на диво точні (особливо гарний, на мою думку, початок зі світильником). Закінчення за образністю слабше, але як картина хороше.
AFTER A DEATH
Once there was a shock
that left behind a long, shimmering comet tail.
It keeps us inside. It makes the TV pictures snowy.
It settles in cold drops on the telephone wires.
One can still go slowly on skis in the winter sun
through brush where a few leaves hang on.
They resemble pages torn from old telephone directories.
Names swallowed by the cold.
It is still beautiful to feel the heart beat
but often the shadow seems more real than the body.
The samurai looks insignificant
beside his armour of black dragon scales.
Подобається третя строфа, особливо другий верс (підстрочник: "Так чудово чути серцебиття // Та тінь часто стає реальнішою, ніж тіло").
Знайшов російський переклад Кутікова .
ГОГОЛЬ
Шуба холодная, негустая, как голодная волчья стая.
В лице – белизна. Листая
свои страницы, он слышит из чащ протяжный
вой ошибок, фантомный смешок потери.
И сердце лопается, как бумажный
обруч, когда в него прыгают эти звери.
Закат по стране продвигается, как лиса,
задевая хвостом траву и не бередя лица.
Небо гремит копытами, тень от брички
бросая на желтые окна (возьмем в кавычки)
имения моего отца.
СПб упирается в меридиан
(ты видел башню недоупавшую?) вымиранья,
и во льду кварталов последний из горожан
фланирует, как пиранья.
А он изнурен постом и стадным смехом. Но смех
расплылся над кромкой лесной. Трухлявы
столпы человечества. Как лоснится
Млечный Путь душ, как белый сверкает мех!
Так взойди в свою огненную колесницу
и вон из этой державы!
Ну прекрасно ж, да. Але явно видно, що Кутіков домішав у вірш свого вчителя Бродського, більше того - з якого дива перекладач почав римувати верлібр? Чи лишився тут Транстремер - питання відкрите, ставлю пиво за англійський переклад тексту, якщо він є.
Ну і переклад Мусаковської.
До-мажор
Коли він ішов по вулиці після побачення,
сніг кружляв у повітрі.
Зима прийшла,
поки вони кохалися.
Ніч світилася білим.
Від радості він ішов швидко.
Ціле місто схилялося перед ним.
Усмішки перехожих –
всі усміхалися за піднятими комірами.
Було так вільно!
І всі знаки питання почали співати про присутність Бога.
Так він думав.
Музика звільнилася
і вийшла у шалений снігопад
довгими кроками.
Все було на шляху до ноти «до».
Тремтячий компас вказував на «до».
Година поза стражданнями.
Було так легко!
Всі усміхалися за піднятими комірами.
І знову - ні з чим порівняти. Але не сподобалося, стилістика пахне підстрочником, якщо не автоматичним перекладачем. Надто вже фрази кострубаті: "І всі знаки питання почали співати про присутність Бога" - такі речі противні артикуляційному апарату. Але через неможливість оцінити оригінал це все суб'єктивно.
ЗІ: там ще хокку були, не сподобалися, бо невиразно. Знову-таки, можливо це переклад.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Гоголь
Date: 2010-12-08 11:53 am (UTC)http://littlerat.wordpress.com/2007/01/01/hello-world/
Gogol
The jacket threadbare as a wolf pack.
The face like a marble slab.
Sitting in the circle of his letters in the grove that rustles
with scorn and error,
the heart blowing like a scrap of paper through the inhospitable
passageways.
The sunset is now creeping like a fox over this country,
igniting the grass in a mere moment.
Space is full of horns and hooves underneath
the barouche glides like a shadow between my father’s
lit courtyards.
St. Petersburg on the same latitude as annihilation
(did you see the beauty in the leaning tower)
and around the ice-bound tenements floating like a jellyfish
the poor man in his cloak.
And here, enveloped in fasts, is the man who before was surrounded by the herds of laughter,
but these have long since taken themselves to tracts far above the tree line.
Men’s unsteady tables.
Look outside, see how darkness burns hard a whole galaxy of souls.
Rise up then on your chariot of fire and leave the country!
Re: Гоголь
Date: 2010-12-08 12:04 pm (UTC)Re: Гоголь
Date: 2010-12-08 02:20 pm (UTC)Re: Гоголь
Date: 2010-12-08 02:26 pm (UTC)просто англійський переклад настільки відрізняється від російського, що хочеться знати, хто ближчий.
Re: Гоголь
Date: 2010-12-08 02:31 pm (UTC)Kavajen luggsliten som en vargflock.
Ansiktet som en marmorflisa. Sitter i kretsen av sina brev i lunden som susar av hån och misstag, ja hjärtat blåser som ett papper genom de ogästvänliga passagerna.
Nu smyger solnedgången som en räv över detta land, antänder gräset på ett ögonblick. Rymden är full av horn och klövar och därunder glider kaleschen skugglik mellan min faders upplysta gårdar.
Petersburg beläget på samma breddgrad som förintelsen (såg du den sköna i det lutande tornet) och kring nedisade kvarter än svävar manetlikt den arme i sin kappa. Och här, insvept i fastor, är han som förr omgavs av
skrattens hjordar, men de har för länge sedan begivit sig till trakter långt ovanför trädgränsen.
Människors raglande bord. Se ut, hur mörkret bränner fast en vintergata av själar. Så stig upp på din eldvagn och lämna landet!
Re: Гоголь
Date: 2010-12-08 02:41 pm (UTC)Re: Гоголь
Date: 2010-12-08 02:48 pm (UTC)до речі, в мене є кілька римованих перекладів зі шведської, які мені видаються непоганими (Карін Бойе, Нільс Ферлін, Яльмар Ґульберг), може, при нагоді виставлю в ЖЖ. у Вас пильне око, а мені коментарі не завадять.
Re: Гоголь
Date: 2010-12-08 03:26 pm (UTC)римувати чужий верлібр - це свинство, ІМХО. Schweinerei, як кажуть німці)))
можливо, Кутіков вирішив асоціювати мовну полістилістику Транстремера з аналогічним явищем у Бродського? але це однак не виправдовує римовки і непотрібних, чужих тексту образів:
И сердце лопается, как бумажный
обруч, когда в него прыгают эти звери.
там, де
І серце тіпається, як шмат паперу
в непривітному коридорі
Как лоснится Млечный Путь душ
там, де
Виглянь, дивись, як темрява палить цілу плеяду душ
ітд ітп
___________
щодо Ваших перекладів: з великою цікавістю!) а якщо кинете лінку в лічку - точно не провтикаю.
Re: Гоголь
Date: 2010-12-08 03:43 pm (UTC)no subject
Date: 2012-10-12 09:26 am (UTC)Людмила Борман
Пиджак потёрт, как шкура волка.
Лицо из мраморных осколков.
Сидит среди своих он писем в чаще,
напоминаньем унижений шелестящей.
И сердце,- меж попутчиков недружелюбных, -
бумаги на ветру дрожащий лист.
Закат крадется над страной, как лис,
в одно мгновенье травы поджигая.
Рогами и копытами заполнен мир до края,
внизу скользит коляска тенью
по просвященного отца владеньям.
Лежит Санкт-Петербург на той же широте,
где подготовила уничтоженье смерть.
( В Пизанской башне вижу красоту)
вокруг кварталов, замурованных во льду,
плывет толпа медузами в своих пальто.
И здесь он, замордованный постом,
совсем недавно был осмеян стадом,
но всё давно переместилось листопадом
в пространство выше линии дерев.
Людской непостоянен хлев.
Смотри, как Млечный путь из душ сжигает мглу,
войди в свой огненный фургон, покинь страну.
26.01.2012